Візові проблеми: як та чому Польща опинилася у “суперечливій групі”

29.05.2015 WARSZAWA
WILANOW
UROCZYSTOSC WRECZENIE ZASWIADCZENIA O WYBORZE NA PREZYDENTA
PREZYDENTOWI ELEKTOWI ANDRZEJOWI DUDZIE
ANDRZEJ DUDA
FOT DAMIAN BURZYKOWSKI / NEWSPIX.PL
---
Newspix.pl *** Local Caption *** www.newspix.pl 
mail us: info@newspix.pl
call us: 0048 022 23 22 222
---
Polish Picture Agency by Ringier Axel Springer Poland

В березні громадська організація “Європа без бар’єрів” увосьме оприлюднила результати свого регулярного моніторингу видачі віз у консульствах країн Шенгену.

Та чи не вперше наше дослідження розкритикував особисто посол Польщі.

“Ми звернули увагу на коментарі в українських ЗМІ після оприлюднення рейтингу… Польща там потрапила до переліку країн, які ведуть негативну або неприязну візову політику.

Щиро скажу, ми були здивовані, навіть обурені”, – пояснив посол в інтерв’ю Еспресо ТВ.

Пан Генрік Літвін нагадав, що Польща за минулий рік видала майже мільйон віз, з яких понад половина – національні, що видаються безоплатно, а решта – шенгенські, причому понад 40% з них також були видані безкоштовно.

Сперечатися складно – Польща дійсно є абсолютним лідером Євросоюзу за кількістю виданих українцям віз, як шенгенських, так і національних.

Тільки в 2015 році українці отримали понад 450 тисяч польських шенгенських віз, а це 38,5% від сумарної кількості виданих країнами Шенгену, тобто більше, ніж кожна третя. З них понад 72% склали мультивізи, що дорівнює майже половині від усіх отриманих українцями шенгенських мультивіз (49%).

Обурення дипломата можна зрозуміти.

Назвати “недружньою” візову політику держави з такими показниками не просто неввічливо – це знецінює величезні зусилля сотень людей, залучених до праці зі встановлення зв’язків між Польщею й Україною та зростання можливостей для руху через кордон.

Але є але, і не одне, а одразу два.

Про відмінності між суперечливим і неприязним

По-перше, насправді візову практику Польщі в дослідженні не називали “недружньою” чи “негативною”.

Хоча в онлайн-ЗМІ після оприлюднення результатів згаданого моніторингу можна було натрапити на заголовки на зразок “Рейтинг консульств Шенгену: Польща – серед найгірших”, за них відповідальні їхні автори.

В самому ж звіті за підсумками моніторингу була відсутня категорія “негативної” чи “неприязної” візової політики – консульські практики поділялися на “дружні”, “нейтральні” та “суперечливі”. Останній статус отримали консульські установи, в яких позитивні тенденції в одних досліджуваних характеристиках компенсувались негативними тенденціями в інших. До цього переліку потрапила і візова практика Польщі.

Проте не варто застосовувати до аналізу  візової політики логіку футбольного чемпіонату – дана категоризація не є рейтингом у безпосередньому значенні цього слова.

Простіше кажучи, те, що практики Литви – серед “дружніх”, а Польщі – серед “суперечливих”, означає тільки те, що в роботі польських консульств було виявлено деякі проблеми, а у литовських – ні.

До слова, в попередніх звітах існувала і “проблемна” категорія, яку цього року не виділяли взагалі. І це свідчить про тенденцію до загального поліпшення візових практик країн ЄС в Україні.

Зрештою, “Європа без бар’єрів” неодноразово наголошувала на прогресивних практиках консульських установ Польщі.

Так, Польща стала лідером дослідження за кількістю виданих шенгенських віз з терміном дії понад рік (їх отримали 56% респондентів) і належить до групи країн з найменшим відсотком відмов серед респондентів (на рівні 2-3%).

Довга дорога до візи

По-друге, саме через лідерство поляків за кількістю візових звернень вони стикаються з новими викликами.

Польща потрапила до категорії “суперечливих” небезпідставно – передусім через суттєве ускладнення процедури прийому документів для оформлення віз.

Це реальна проблема, підтверджена численними свідченнями, яка дає на виході сотні обурених, зневірених, принижених, а часом і ошуканих людей, що користуються послугаминелегального бізнесу з торгівлі “датами” навколо візових центрів.

За 2014-2016 роки “Європа без бар’єрів” отримала десятки скарг від заявників, які місяцями не могли зареєструватися в електронній черзі на подання документів у візових центрах, зокрема після сплати сервісного збору.

“Кумедна ситуація, коли є робота та всі документи, але така дрібниця, як дата подачі, не є доступною”. “Оплативши візовий збір ще у травні, по сьогодні (кінець вересня) не можу (зареєструватися) ні через інтернет, ні через колл-центр, постійно одна і та ж відповідь – немає вільних дат”.

“Вже три місяці я не можу зареєструвати чергу, щоб подати заяву на отримання національної візи. У консулаті (…) повідомляють, що вони щоденно видають візи. Візовий центр повідомляє, що сайт не працює, над ним працюють програмісти, а консулат дати не видає. З усіх інших джерел можна дізнатися, що черги продають”, – це лише кілька цитат зі звернень.

Автор останньої, до речі, таки зміг вирішити проблему – за 100 доларів. Через сім місяців.

Географія скарг охоплює практично всю Україну – Дніпропетровськ, Харків, Львів, Житомир, Вінницю, Івано-Франківськ, Чернівці. Серед постраждалих є як звичайні пошукачі “трудових віз”, так і представники тих категорій населення, вільному руху яких через кордон зазвичай обіцяють сприяти: науковці, студенти, програмісти, представники бізнесу.

Під час написання статті ми провели експеримент, перевіряючи на сайті Polandvisa протягом двох днів доступність дат для реєстрації шенгенських і національних польських віз. З 14 візових центрів у 4-6 (показники мінялися залежно від часу перевірки) не було доступних дат для подання документів на шенгенські візи, ще в трьох вільні дати були тільки на травень.

Дати подання документів на національні візи взагалі були доступні лише для двох міст з 14– Києва й Одеси. Аналогічні експерименти “Європа без бар’єрів” проводила і раніше – з таким самим результатом.

Окремою є історія з роботою сайту – сервіс призначення дат працював вкрай повільно, а запити часто-густо завершувалися повідомленнями про недоступність навіть не дат, а самого сервісу.

Через низьку доступність електронної реєстрації люди, які впадають у відчай, починають шукати обхідних шляхів і звертаються до послуг нелегальних посередників, які забезпечують місце в черзі за суму від 100 до кількохсот доларів.

Є і скарги на необхідність сплати сервісного збору виключно у відділеннях Ідея Банк та Кредобанку. Це створює суттєві бар’єри для аплікантів з половини областей України, де ці банки представлені тільки в обласних центрах (а в Луганській області їх взагалі немає).

Причому сплатити консульський збір заявник може лише особисто. Просити про допомогу друзів з обласного центру – марно.

Виняток зроблено лише для подружжя, які можуть оплачувати збір один за одного за наявності свідоцтва про шлюб.

Від подібної новації насамперед потерпають мешканці малих міст та сіл.

Пересічний українець має приїхати (в робочий день!) до міста, де є відділення потрібного банку, сплатити збір, повернутися у рідне місто, дочекатися місця в черзі, після чого знову їхати задля безпосередньої подачі документів.

Тож не дивно, що українці залишаються незадоволеними, коли витрачають зайвий час та кошти на оплату послуг, які вони тільки збираються отримати. Тим більше, що інші послуги – приміром, комунальні або квитки на потяг – можна оплатити через онлайн-банкінг, не виходячи з дому.

Причому сплачувати збір можливо лише в банку в регіоні своєї офіційної реєстрації, роботи або навчання.

Тому під ще один удар потрапляють ті, хто мешкає “не за пропискою”.

Уявіть лише, що ви прописані в Ужгороді, живете в Харкові, але довідки з місця роботи не маєте. В цьому разі вам потрібно перетнути Україну заради одного платежу!

Хтось скаже, що все описане вище – окремі випадки, мовляв, загалом польська консульська машина працює бездоганно, бо ж більшість із цього мільйона отримувачів віз ні на що не скаржаться.

Однак тут варто врахувати кілька психологічних моментів: часто ті, хто все ж отримав візу після всіх перипетій, настільки щасливі, що залишаються задоволеними попри труднощі. Також часто українці бояться публічно говорити про проблеми з оформленням візи, остерігаючись, що через це їм “закриють в’їзд до ЄС”.

А те, що однакові труднощі спостерігаються чи не по всій Україні, скаржаться на них представники різних соціальних груп і цей процес триває майже два роки, означає, що проблема має системний характер і сама собою не зникне.

Якоюсь мірою недоліки в роботі польських консульств і візових центрів викликані саме обсягом людського потоку.

Через десятки тисяч запитів і брак людського чи фінансового ресурсу висить сервіс реєстрації, а усім охочим не вистачає місць у чергах.

Проте це не означає, що і таку проблему неможливо вирішити через послідовний діалог громадянського суспільства, політиків, експертного середовища, відповідних польських, українських і європейських служб.

Моніторинг візової практики проведено за підтримки МФ “Відродження”

ГО “Європа без бар’єрів”

Share On Facebook
Share On Twitter
Share On Google Plus

01030 Київ, Україна
Вул.. Володимирська 42, оф.21
т./факс +38 (044)2386843, 2308376
office.europewb@gmail.com

Сайт створено в рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA). Відповідальність за зміст сайту несе ГО «Європа без бар’єрів».

(С) 2016-2017 ГО «Європа без бар’єрів». Усі права захищено
Flag Counter
Показати
Сховати