Європейський Союз – Україна – Росія: новий візовий трикутник

фотоЩе півроку тому українці могли з великою вірогідністю очікувати у осяжному майбутньому на безвізовий режим з Європейським Союзом. Натомість насьогодні ця перспектива є туманною, більш того: великий знак питання тепер стоїть на можливості безвізового перетинання українцями кордону з Росією.

Історія одного з мільйону: тепер необхідно віддавати десятину

На стан 2013 року в Росії працювало 1 млн. 600 тис. мігрантів з України лише за офіційною статистикою Федеральної міграційної служби Росії. Переважна більшість заробітчан, що виїздять до РФ – зі східних та західних областей України (32,8 та 37,9 %, відповідно). Голова ФМС Росії Костянтин Ромадановський зауважує, що 111 тисяч з них працюють на легальній основі, в той же час близько 750 тисяч українських заробітчан перебувають у Росії нелегально і вони «є кандидатами на закриття в’їзду».

Сергій Бахвалов з с. Білосарайська коса, що біля м. Маріуполя, декілька разів їздив на заробітки до Ростова-на-Дону в якості будівельника на тимчасових проектах. Інколи ці проекти будівництва тривають більш ніж 3 місяці, тобто, щоб отримати платню за роботу та легально знаходитись у Росії йому тепер доведеться купувати патент.

Купівля патенту – єдиний шлях, що дозволяє безперешкодно знаходитись та працювати на території Росії більш ніж 90 днів. Правило про посилення міграційного контролю було введено вже на початку 2014 року. Це зменшить кількість мігрантів та може викликати зменшення довіри урядів країн-походження мігрантів через недостатню координацію дій з російською владою. Вартість цього патенту складає приблизно 4000 гривень на рік, не враховуючи «добровільного» медичного страхування. Може, ця сума не є критичною для переважної більшості заробітчан, і за минулий рік 51 тисяча українців скористувались цією можливістю, але цих формальностей можна було і уникнути.

«Тепер мені доведеться платити 10% від заробітної плати щомісяця. А якщо купувати на рік, то один місяць доведеться просто задарма працювати», – коментує Сергій зміни у максимальних строках перебування у Росії та необхідність купувати патент.

За словами завідувача відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи Олексія Позняка,  «положення українців, що працюють в Росії, але не мають відповідної реєстрації справді буде складнішим, перш за все – поскладниться питання оформлення їх статусу в Росії».

Нового не набули. Старе можемо втратити

Суспільне занепокоєння можливістю введення візового режиму для українців зі сторони Росії було викликане заявою віце-прем’єра уряду Російської Федерації Дмитра Козака у січні 2014 року: “Без введення візового режиму ми навряд чи домовимося про що-небудь з Європейським Союзом, щоб росіяни могли вільно їздити в ЄС”.  Звісно, прямого зв’язку між можливістю отримання Росією безвізового режиму з ЄС та необхідністю введення візового режиму для українців не існує. Однак чомусь саме на цьому російська сторона закцентувала увагу. Цікавим є збіг обставин щодо рішення про обмеження строку перебування українців у Росії з процесами, що відбуваються у внутрішній політиці України.

Оцінюючи геополітичну гру Москви російський політичний експерт Лілія Шевцова не виключає можливості, що візове питання буде підійматись: «Візовий режим є можливим і є важелем тиску за тією умовою, що зараз розпочинається конфронтація, однак наразі не є головним питанням». Україна може опинитись у «візовій пастці», за умов якої «безвізові» відносини з ЄС поки що недоступні, а з Росією – в кращому випадку – дуже поскладені.

Шевцова

Лілія Шевцова, провідний науковий співробітник Московського Центру Карнегі

Однак старший науковий співробітник Інституту світової політики в Києві Леонід Літра має сумніви, що Росія піде на таку непопулярну міру: «Зараз репутація Росії дуже страждає. Візовий режим з Україною призведе до ще більшого зменшення підтримки Росії серед українців». Ніби на підтвердження думки експерта висловився В. В. Путін на прес-конференції в Ново-Огарьово 4 березня. Він навів цифру у 3 млн. українських заробітчан в Росії та запевнив, що всі вони для росіян «браття».

Якщо розмежувати приклади варіантів переміщення громадян через кордон, то можна виокремити три стадії: візовий режим (Україна і ЄС), безвізовий з паспортно-прикордонним контролем (Україна і Росія) та повна свобода переміщення (Росія і Білорусь, чи на прикладі країн Шенгенської зони). У «візових відносинах» між Україною та ЄС простежується певна динаміка, щороку кількість виданих віз збільшується на 20%. Протягом 2013 року у «візових відносинах» між Україною і Росією помітний регрес: 25 тисяч відмов українцям у в’їзді до Росії, до того ж встановлено максимальний строк перебування на території Росії. Але цікавою є не абсолютна кількість відмов, а те що кількість «нев’їздних» у 2013 році збільшувалась непропорційно: у серпні це було лише 7 тисяч українців, але в листопаді їх кількість нараховувала вже 20 тисяч та 25 – наприкінці року.

схема

Пасивність ЄС: слова розходяться зі справами

Представники ЄС часто робили заяви на підтримку євроінтеграційного шляху України. Але, нажаль, дуже часто слова європосадовців не узгоджуються з їх діями. Громадська ініціатива «Європа без бар’єрів» у грудні 2013 року (коли підтримка європосадовцями Майдану була безсумнівною) зверталась до інституцій ЄС з приводу можливості надання тимчасового безвізового режиму на один рік, що могло стати поштовхом уряду завершити необхідні реформи. Відгуку не було та, за словами керівника цієї організації Ірини Сушко, «поряд з гучними заявами посадовців ЄС, які говорили про те, що Україна насьогодні відстоює цінності ЄС, слід відзначити неготовність ЄС до прогресивних політичних рішень».

Окрім надання тимчасового безвізового режиму існує ще один «тимчасовий» варіант вирішення питання. На ньому акцентує увагу науковий співробітник Інституту   соціології НАН України Катерина Іващенко:  «Для окремих категорій населення – для студентів, науковців можуть бути застосовані спеціальні програми, зорієнтовані на безвізове пересування кордону». Але відповіддю на цей варіант теж залишається тиша. За процедурою рішення повинна була ініціювати Єврокомісія, потім – воно мало бути схвалене Європарламентом та Радою ЄС. Проте була відсутня навіть ініціатива Єврокомісії.

І навіть у випадку, якщо Україна швидко набуде безвізового режиму, це не означає можливість повністю безперешкодного перетинання кордону. Слід розуміти, що таким він є лише умовно. Звісно, при безвізовому режимі значно спрощується процедура, зменшується кількість необхідної документації та просто витраченого часу. Тим не менш, безвізовий режим не є повністю відкритим.

Перш за все, безвізовий режим з ЄС передбачає наявність біометричних паспортів. Ті, хто не замінив звичайний закордонний паспорт біометричним повинні отримувати візи в звичному порядку.  Крім того є обмеження у строку перебування на території країн Шенгенської зони. Цей строк не повинен перевищувати 90 днів напротязі півроку. В іншому випадку потрібно отримувати довгострокову національну візу або вид на проживання.

Крім того, можна отримати цілком офіційну відмову на в’їзд до території країн Шенгенської зони, засновану на одній з 9 можливих за Шенгенським кодексом про кордони відмов. Найчастіше українці отримують відмови у перетинанні кордону через спливання терміну дії візи та неможливість документально підтвердити мету візиту. За даними європейського агентства Frontex, у період з січня по вересень 2013 року у в’їзді до Європейського Союзу прикордонними органами було відмовлено 11219 громадянам України. За цим показником Україна посідає друге місце у рейтингу після РФ (19524 відмов).

Оцінюючи «візове положення», в якому зараз опинилась Україна за схемою «трьох кілець візового Аду», можна побачити, що перше та друге кільце для українців можуть помінятись місцями. Цілком реалістичним є сценарій ліквідації безвізового режиму для українців з боку Росії, чи, у кращому випадку, маніпулювання можливістю погіршення міграційної політики. В той же час Україна поступово, але наближається до перспективи отримання безвізового режиму з ЄС.

Автор: Олексій Коваленко – учасник Програм міжнародної журналістики УКУ (Український Католицький університет, Львів), студент спеціальності Політологія та Міжнародні відносини Маріупольського державного університету. Головними сферами його інтересів є енергетична безпека, візові питання та питання відносин Україна – ЄС.

01030 Київ, Україна
Вул. Пирогова, 10Г
т./факс +38 (044)2386843, 2308376
office.europewb@gmail.com

Сайт створено в рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA). Відповідальність за зміст сайту несе ГО «Європа без бар’єрів». (С) 2009-2020 ГО «Європа без бар’єрів». Усі права захищено
Flag Counter
Показати
Сховати