Віце-президентам Центру “Ла Страда-Україна” Ользі Калашник та Людмилі Ковальчук Посольством Королівства Нідерланди відмовлено в отриманні віз. Практично зірвано можливість участі єдиних представників від України в міжнародних заходах з протидії торгівлі людьми, що організовані Міжнародною асоціацією «Ла Страда», заснованою та розташованою в Нідерландах.
Дуже дивує відношення працівників візового відділу Посольства Нідерланди в Україні, які спочатку не хотіли приймати документи, перенаправляючи заявників до візового центру – як повідомляють співробітники «Ла Стради-Україна». Візу вони так і не отримали. Натомість працівник Посольства повернула паспорти з листом відмови, написаним виключно голландською мовою, не надавши зрозумілих пояснень чи уточнень.
Навіть дзвінок із Нідерландів координатора Міжнародної асоціації «Ла Страда» (щоб зясувати причини відмови і запевнити в тому, що співробітниці української організації не становлять загрози національній та міжнародній безпеці ані Голландії, ані ЄС, ані іншим країнам світу) не додав ентузіазму працівникам Посольства надати повну інформацію щодо відмови у візі. Коли все ж таки зустріч співробітникам «Ла Стради» була призначена, повна демонстрація ігнорування правами та інтересами українських громадян не змусила себе довго чекати. Візовий відділ відкрили із запізненням, а аташе з візових питань взагалі був на нараді.
Про Директиву, прийняту Європейським Союзом (щодо підтримки діяльності правозахисників, де зазначається, що “підтримка правозахисників – це вже давно загально визнаний елемент зовнішньої політики щодо прав людини Європейського Союзу”, і забезпечується така підтримка через допомогу у “створенні мереж правозахисників на міжнародному рівні, включаючи сприяння зустрічам правозахисників та видачі термінових віз (вид. авторами)”) працівник Посольства і слухати не хотіла зазначивши, що це взагалі її не стосується.
Заплановані та організовані зустрічі є дуже важливими і для Ла Стради, і для України, оскільки на них відбудеться започаткування нової європейської мережі громадських правозахисних організацій, стратегічне планування громадських організацій у сфері протидії торгівлі людьми, обговорення сучасних тенденцій розвитку проблеми та вироблення рекомендацій щодо ефективних дій у відповідь.
Виникає дилема – хто з міжнародних організацій підтримує, і хто – заважає діяльності? З одного боку існує підтримка фондів, посольств європейських країн на діяльність неурядових організацій, а з іншого боку – ставляться штучні бар’єри, що унеможливлює ту ж саму діяльність!
Поваги і розуміння в посольстві Королівства Нідерландів так і не дочекалися.
Чи це не відноситься до питань дотримання прав людини?
Більше інформації можна знайти за посиланням:
