Пройшло майже два місяці з часу, коли італійський острів Лампідуза став місцем масового паломництва нелегальних мігрантів. Сюди прибували біженці, що покинули свої домівки в Тунісі та інших країнах Африки, щоб знайти притулок в країнах Європейського Союзу. Італійська влада розпочала надання дозволів нелегальним мігрантам з Північної Африки на пересування Шенгенською зоною, спровокувавши таким рішенням конфлікт та дискусію в середині держав – членів ЄС.
Критики дій італійського уряду вказували на те, що тимчасові дозволи мігрантам надавалися Італією тільки за умов їхнього подальшого виїзду до інших країн Шенгенської зони. Італійська сторона закидала іншим країнам-учасницям Шенгенського договору, що не поспішали приймати біженців, порушеннями принципів євроспільноти ( в даному випадку принципу солідарності).
Події на острові Лампідуза, а також результати зустрічі президента Італії Ніколя Саркозі та прем’єр-міністра Італії Сільвіо Берлусконі спонукали Європейську комісіїю до аналізу ситуації, що склалась, результатом якого стала поява 6-го травня 2011 року Комунікації з питань міграції, що містить пропозиції та офіційний погляд на нові міграційні виклики. Європа без бар’єрів пропонує вашій увазі основні положення Комунікації з міграції, які є відповіддю, в тому числі, необгрунтованим прогнозам щодо краху Шенгенської системи.
Нижче подаємо вибірковий реферативний виклад основних положень даного документу.
Повний текст документу англійською мовою доступний тут.
Останні події в Південному Середземномор’ї підтвердили необхідність належного функціонування спільної політики ЄС у сфері міграції та надання притулку. Постало необхідним питання домогтися прогресу у сферах законодавства, оперативного співробітництва і у відносинах ЄС з третіми країнами більш ніж коли-небудь. Тому, мета Комунікації з питань міграції – висунути пропозиції, які б дозволили Європейському Союзу та його державам – членам краще управляти притулком, міграцією та мобільністю громадян третіх країн у безпечному середовищі.
Такі держави-члени, як Італія, Мальта, Греція і Кіпр відчули на собі вплив масових потоків незаконних мігрантів і, в обмеженій кількості, осіб, які потребують міжнародного захисту. Це не тільки їх національна проблема, тому вона потребує розгляду на рівні ЄС і вимагає справжньої солідарності серед країн-членів.
У той час як ЄС повинен підтримувати і зміцнювати свої традиції з надання притулку і захисту, слід також передбачити відповідні кошти в цілях запобігання великій кількості економічних мігрантів, що перетинають кордони нерегулярно. Досягнення цілей ефективного управління кордонами ЄС є однією з умов довіри всередині і за межами Союзу.
Діалог та співробітництво з країнами походження та транзиту цих мігрантів має важливе значення. Таку співпрацю можливо побудовати за допомогою безпеки та ефективного управління діяльністю по встановленню взаємовигідних політик в області легальної міграції. Це також означає посилення економічного співробітництва з метою розробки умов для приросту та трудової зайнятості в країнах походження з подальшим усуненням причин нелегальної міграції. Така співпраця має спиратися на принципах обумовленості (conditionality) щодо питань міграції з метою підтримання ефективної прихильності партнерів ЄС в попередженні незаконних міграційних потоків, в ефективному управлінні кордонів та співпраця у галузі повернення і реадмісії нелегальних мігрантів.
Документ містить у собі такі основні елементи, як розділи щодо перетину кордонів (питання прикордонного контролю та запобігання нелегальній міграції), пересування та проживання в зоні, вільній від внутрішніх кордонів, організована мобільність (політика мобільності, належне управління у сфері легальної міграції), забезпечення міжнародного захисту осіб, які його потребують, партнерство ЄС з регіоном Південного Середземномор’я та додатки до документу.
ЄС має бути спроможним управляти потоками людей, які хочуть подорожувати протягом короткого періоду або легально мігрувати до ЄС, в той же час перешкоджаючи в’їзду тих, хто не має відповідного права. Прикордонний контроль робить важливий внесок у боротьбу зі злочинністю, як описано в Стратегії внутрішньої безпеки, представленій Комісією в 2010 році. Подвійна мета Союзу повинна підтримувати високий рівень безпеки, а також зробити простішим перетин кордону для законослухняних подорожуючих, з повним дотриманням їх основних прав.
Управління зовнішнім кордоном ЄС потрібно постійно вдосконалювати з урахуванням виникнення нових міграційних та безпекових викликів. Останні події показали, наскільки швидко розділ зовнішнього кордону може стати предметом небезпечного міграційного тиску. У той же час існує загальна тенденція для туристичних потоків – їх збільшення, а для людей – сподівання швидкого і легкого перетину кордону.
Створення Шенгенської зони є одним з найбільш відчутних, популярних і успішних досягнень ЄС. Щоб зберегти це досягнення і прокласти шлях для його безперервного розвитку, потрібно передбачити подальші кроки по зміцненню зовнішніх кордонів. Крім того, необхідна чітка система для управління Шенгенською зоною. В даний час Союз, як і раніше, спирається на міжурядову систему колегіальних оглядів для забезпечення застосування загальних правил. Поточний перегляд Шенгенського механізму оцінки повинен бути заснований на підході співтовариства за участю експертів з держав-членів, ФРОНТЕКС та під керівництвом Комісії. Запропонований механізм забезпечив би більшу прозорість і виправив би подальші недоліки, виявлені в ході експертних оцінок.
Створений механізм повинен також давати можливість Союзу регулювати ситуації, коли будь-яка держава-член не виконує свої зобов’язання щодо контролю своєї ділянки зовнішнього кордону, або де певна частина зовнішнього кордону підпадає під несподіваний і сильний тиск, зважаючи на зовнішні події.
Що стосується незаконної міграції, то вона стала явищем, яке важно оцінити кількісно. Однак певна статистика все ж існує. У 2009 році кількість нелегалів з третіх країн, затриманих в ЄС, становила близько 570 000 (на 7% менше, ніж в 2008 році). Держави-члени повернули додому близько 250 000 осіб (на 4,5% більше, ніж в 2008) .
Передумова створення надійної міграційної політики та політики мобільності – рішуча і ефективна боротьба з незаконною міграцією. Низька вірогідність повернення нелегальних мігрантів, які не потребують міжнародного захисту – стримуючий (обтяжуючий) фактор, що підриває довіру громадськості до національних і європейських органів влади. Більш скоординоване використання відповідних інструментів і політики повинні бути досягнуті на європейському рівні.
У 2012 році Комісія представить пропозиції для покращення координації перевірок на зовнішніх кордонах, з метою поширення та застосування кращих практик держав-членів.
Слід звернути увагу також на посилення прикордонного контролю і в той же час на прискорення перетину кордону для законних мандрівників. Деякі держави-члени вже розробляють національні системи для в’їзду-виїзду. Європейська система в’їзду-виїзду буде гарантувати, що дані про перетин кордону громадянами третіх країн будуть доступні для служб прикордонного контролю та міграційних служб. Це допомогло б краще контролювати перебування осіб з візами і уникнути простроченого перебування (overstay), яке, всупереч поширеній думці, є основним джерелом нелегальної міграції в ЄС.
ЄС повинен залишатися відкритим для культурних, економічних і торговельних обмінів заради підвищення його ролі в якості глобального гравця. Існує ще небажання, наприклад, видавати багаторазові візи з тривалим терміном дії певним категоріям подорожуючих, незважаючи на те, що їхня надійність повністю доведена. З огляду на це Комісія представить у найближчі місяці свою першу щорічну доповідь. У цій доповіді, Комісія має намір внести конкретні пропозиції для консульських установ держав-членів та візових заявників, наприклад, з метою уніфікації та узгодження списків підтверджуючих документів, що повинні бути надані заявниками для отримання візи, та більшого поширення видачі багаторазових віз для сумлінних мандрівників.
Важливим елементом є доступність консульських послуг. Комісія представить наприкінці цього року Комунікацію про регіональні програми з консульського співробітництва. Зокрема, зі її допомогою буде дослідити яким чином створення спільних візових центрів може бути спрощене.
Як підкреслюється в Стратегії Європи 2020, раціональна міграційна політика повинна визнати, що мігранти можуть приносити економічний динамізм і нові ідеї, які допоможуть створити нові робочі місця. Мігранти також можуть допомогти заповнити прогалини на ринку праці, чого робітники ЄС зробити не можуть, або не хочуть заповнити їх і зробити внесок у вирішення демографічної проблеми, з якими стикається ЄС. Довгострокові демографічні тенденції показують, що залежність від робочої сили виходить з потоків робочої сили між країнами-членами ЄС, які можуть стати обмеженими протягом наступного десятиліття. Прийом мігрантів з трудовими навичками, які відповідають потребам ЄС, може бути відповіддю на брак кваліфікованих кадрів в окремих сферах праці.
Однією з основних цілей Спільної європейської системи з надання притулку є зменшення розбіжностей в результатах розгляду заяв про притулок у різних країнах ЄС, а також забезпечення процесуальних і матеріальних прав, притаманних усьому ЄС, при забезпеченні повного дотримання Женевської конвенції 1951 року про біженців та інших відповідних міжнародних зобов’язань.
ЄС має зміцнювати свою зовнішню політику міграції. Існує необхідність налагодження партнерських відносин з третіми країнами щодо вирішення питань, пов’язаних з міграцією та мобільністю, яка робить співпрацю взаємовигідною.
Робота з питань міграції та розвитку потребує поглиблення і уточнення. ЄС повинен активізувати зусилля міграційних органів, спрямувавши їх у напрямку трудової зайнятості, управління та демографічного розвитку.
Інтеграція вимагає певних зусиль як від мігрантів, так і від приймаючого суспільства. Мігрантам має бути надана можливість участі у нових спільнотах, зокрема, вивчати мову країни перебування, мати можливість прийому на роботу, отримати освіту тощо. Мігранти повинні ознайомитися з основними цінностями ЄС та його держав-членів, щоб зрозуміти культуру і традиції країни, в якій вони проживають. Інтеграція мігрантів означає баланс між користуванням правами і повагою законів, культури країни перебування.
З огляду на обставини, що склалися, Комісія незабаром представить Комунікацію про Порядок денний для європейської інтеграції громадян третіх країн, приділяючи особливу увагу участі мігрантів у країнах перебування, дії на місцевому рівні та участі країни походження в процесі інтеграції. Цей Порядок денний буде внеском у дискусію про те, як зрозуміти і підтримати інтеграцію.
Що стосується партнерства ЄС з регіоном Південного Середземномор’я, то засідання Європейської Ради 11 і 25 березня підтвердили готовність розвивати нове партнерство з південними сусідами. Європейський Парламент також наголосив у своїй нещодавній Резолюції про те, що необхідно виробити збалансований і комплексний підхід до цих питань. Спираючись на ці рішення, в найближчі тижні Комісія представить оновлену Європейську політику сусідства і пакет пропозицій, що стосуються підходу ЄС у галузі міграції, мобільності та безпеки з країнами Південного Середземномор’я.
У зв’язку з цим, повинна проводитися належна робота з країнами Південного Середземномор’я з метою покращити визнання кваліфікації мігрантів і рівня їх освіти.
ЄС зробив перший крок у цьому напрямку, запропонувавши країнам Південного Середземномор’я встановити конструктивний діалог з питань міграції, мобільності й безпеки з урахуванням створення партнерств з мобільності, на основі конкретних досягнень кожної країни.
Країнам-партнерам, які готові співпрацювати з ЄС у питаннях притулку, міграції і прикордонного управління, а також більш ефективного дотримання верховенства права, буде надана підтримка у зміцненні їх потенціалу для досягнення цієї мети. Це співробітництво також допоможе створити умови для стабільності, поваги прав людини, демократії та належного управління. Це також дозволить ЄС запропонувати подальші ініціативи щодо сприяння мобільності для громадян третіх країн, паралельно з заходами в галузі візової політики, як частини більш загального капітального «ремонту» відносин між ЄС та цими країнами.
З усього вищезазначеного можна зробити висновок, що враховуючи ситуацію, яка склалася останнім часом в Європі, Європейському Союзу потрібно створювати надійну і раціональну міграційну політику та політику мобільності, посилити боротьбу з нелегальною міграцією та підтримувати і зміцнювати свої традиції з надання притулку і захисту. Водночас, дана ситуація не свідчить про занепад Шенгенської системи, а навпаки, дає шанс Євросоюзу виправити прогалини у своїй міграційній політиці, у питаннях надання притулку, роботи своїх консульських установ закордоном та посилити співпрацю з країнами-партнерами.
