Хоча в серпні на вулицях Києва людей помітно меншає, під дверима столичного візового центру європейських країн, що на Фрунзе, 60, метушня та гамір, як на Східному базарі… Дослідження проводила журналіст KyivPost Оксана Гриценко. Стаття містить змістовні та виважені коментарі представників уряду, консульських установ ЄС та провідних експертів, зокрема Ірини Сушко щодо необхідності для українців підтверджувати факт повернення на Батьківщину в консульствах ЄС, а також щодо візової практики консульств та візових центрів країн-членів.
25-річна Наталя подає документи на візу у Францію, бо вже не вперше хоче провести літню відпустку в Провансі. Вона не в захваті від того, що за свою шенгенську візу мусить викласти 35 євро, плюс 25 євро за послуги візового центру, без якого тепер не обійтися.
“Це не справедливо, але що зробиш”, – каже Наталя, яка працює викладачем і просить не називати своє прізвище, аби не мати проблем з посольством.
Вона підготувала документи, що підтверджують її платоспроможність по дорозі туди і готова відзвітувати у французькому консульстві про своє повернення в Україну, якщо про це попросять.
Питання довіри
Не нарікає і 23-річна студентка Анастасія, яка змушена була кілька разів ходити на інтерв’ю в італійське консульство, а потім, повернувшись з Італії, знову їхати з Тернополя до Києва аби повідомити консульство, що вона таки повернулася. “Не можу сказати, щоби в консульстві були зі мною приязними. Довелося трохи похвилюватися, дуже сильно вони мене перевіряли”, – розповідає Анастасія, яка теж не хоче давати своє прізвище, аби не ризикувати поїздками до Італії в майбутньому.
“Звісно, це неприємно, коли вам кажуть, що ви сумнівна дівчина. Адже наші туристи привозять в європейські країни свої гроші”, – каже Kyiv Post Олександр Іванов, директор турагенції "GeoGraf". Водночас, він визнає, що винні у всіх цих проблемах наші нелегали, які часто-густо потрапляють зокрема в Італію завдяки туристичній візі.
Іванов розповідає, що з його досвіду найчастіше підозру у консульств викликають молоді, незаміжні жінки, які не мають дітей та великих статків.
Керівник турагенції “Сієна” Олексій Дедюх переконаний, що консульство Іспанії вимагає відмічатися після повернення, навіть не розглядаючи уважно документів. “Вони це роблять, аби зайвий раз голову собі не морочити”, – каже він, і додає, що таким чином консульство перекладає ризики за ненадійних туристів зі своїх плечей на плечі турагентства.
У посольстві Франції Kyiv Post розповіли, що інформувати про своє повернення там вимагають, коли мають сумніви щодо документів особи, фінансових ресурсів або дійсної країни прямування. “Ця практика дозволяє видавати візи особам, які не надали достатніх гарантій щодо намірів повернення”, – заявив перший радник посольства Мікаель Ру, додавши, що застосувати її французи будуть стільки, скільки треба.
Посольство Італії натомість утрималося від пояснень своєї візової політики Kyiv Post. «Візове питання є важливою темою, яку часто обговорюють на переговорах ЄС та України, а також тут у Києві на зустрічах між посольствами країн шенгенської зони та консульського департаменту МЗС України» , – заявив голова консульської канцелярії посольства П’єрлуіджи Счетино.
«Ми не надаємо інформації з цих питань місцевим ЗМІ, оскільки у зв’язку зі складністю цієї теми та специфікою питань їх можуть часто неправильно подавати», – додав пан Счетино, зазначивши, що інформація Kyiv Post про візову політику посольства не відповідає дійсності.
Речник міністерства закордонних справ Олександр Дікусаров натомість прокоментував практику візових звітів дуже дипломатично. “Це відповідає іноді національним законодавствам. Але візовим кодексом ЄС це не передбачено”, – сказав він.
Водночас Ірина Сушко, голова громадської організації “Європа без бар’єрів”, розповідає, що французи, іспанці та італійці вже кілька років вимагають візові звіти у “підозрілих” українців. Проте, цього року їхній приклад перейняли іще й бельгійці, голландці та фіни.
Але, за спостереженнями Сушко, українці хоча й обурюються такими вимогами від консульств, проте ніколи не відмовляються від цієї принизливої процедури. “Люди йдуть на це, бо їм потрібно їхати”, – каже експерт, яка вважає, що такі вимоги консульств свідчать про відсутність серйозних зрушень у візовій лібералізації, попри всі красиві заяви дипломатів.
Питання грошей
Інша болюча тема — необхідність додатково платити за свою візу візовим центрам, за словами Сушко, є красномовним прикладом того як “успішно” в Україні діє візовий кодекс Євросоюзу.
Згідно з цим документом, прийнятим у квітні 2010 року з метою систематизувати одержання й видачу короткострокових шенгенських віз для громадян країн, що не входять до Євросоюзу, кожен заявник має право обирати — звертатися до консульства напряму чи через посередників.
За цим кодексом українці можуть вимагати аудієнції в консульстві для подачі документів. Проте, на справді, у візовому центрі Kyiv Post чесно розповіли, що, наприклад, до Італії інакше як через їхні послуги не потрапити. Голландці, натомість, працюють більш елегантно, дозволяючи подаватися на візи до консульства півдня у п’ятницю. Бельгійці теж запевняють, що консульство напряму розглядає документи, проте не раніше, ніж за місяць.
“У візовій царині дуже часто бачимо розходження теорії і практики”, – каже Сушко.
Інколи у візових центрах також попереджають про грошову заставу в $ 500, яку можуть запросити консульство у “ненадійного” апліканта на візу, розповідає Іванов з турагенції Georaf, додаючи що цим “грішить” консульство Італії. Інші джерела Kyiv Post теж розповідають про вимоги консульств давати під заставу гроші, або ж документи.
Водночас, ці дані викликають подив і обурення у вітчизняному МЗС. “Люди повинні мати фінансове забезпечення своєї подорожі. Але щоби комусь залишати якісь гроші – це нісенітниця, – каже Дікусаров. – Це не вкладається ні в які рамки”.
Хід конем
Для громадян, які бажають уникнути спілкування із візовими центрами існує альтернатива — яку можна легко знайти в інтернеті чи навіть у листах спаму. Це спеціальні агенції, що займаються оформленням ваших віз.
В одній такій фірмі Kyiv Post запитав про можливість отримати французьку візу на серпень. У відповідь почув запевнення, що зробити візу у Францію так скоро нереально і пораду брати польську візу. Центр при цьому за 100 євро пообіцяв сприяння у оформленні всіх документів, хоча подавати їх слід було би особисто заявнику.
Проте в іншій такій фірмі під назвою “Віза-Центр” Kyiv Post запропонували зробити візу у Францію вже на поточний місяць за 150 євро плюс консульський збір зі своїм запрошенням, або за 350 євро, якщо запрошення готує фірма. Всі документи подає “Віза-Центр”, вимагаючи гроші наперед. Причому, якщо консульство відмовить у першому випадку – то заявнику нічого не повертають, у другому ж відмови за словами менеджера цієї фірми практично не можливі. «Не хвилюйтеся, дівчино, ми зробимо так, що вам не відмовлять», – запевнили Kyiv Post.
Цікаво, що обидві ці фірми пропонують оформлення віз в усі країни шенгенської зони, проте напевне мають дещо різні ресурси в посольствах цих країн. Минулого року німецька преса писала про скандал із співробітниками посольств цієї країни в Африці, Південній Америці та країнах колишнього Радянського Союзу, яких запідозрили в отримання хабарів за оформлення віз. У 2004 році такий самий скандал стосувався діяльності німецького посольства конкретно в Києві.
Оригінальну версію статті можна прочитати на: http://www.kyivpost.ua
