Автор публікації аналізує політику України у галузі протидії торгівлі людьми та наближення українського законодавства до відповідного європейського. Окрім того, у публікації вміщено аналіз Закону України «Про протидію торгівлі людьми» як одного із пунктів Національного плану з виконання Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України.
Катерина Левченко
Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда — Україна»
Проблема торгівлі людьми, протидія цьому злочину, а також організація надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми залишаються актуальними питаннями в Україні. Найбільш проблемними сферами реалізації державної політики з протидії торгівлі людьми є ефективне розслідування та судове покарання злочинців, а також організація надання необхідної допомоги потерпілим від торгівлі людьми відповідно до вимог та стандартів міжнародних документів в цій сфері, зокрема, Конвенції Ради Європи по боротьбі із торгівлею людьми, в якій сформульовані базові принципи діяльності держав в цій сфері, Плану Дій ОБСЄ в галузі протидії торгівлі людьми та інших документах.
Виконання ПДВЛ може суттєво допомогти українській владі серйозніше поставитися до реалізації необхідної політики в даній сфері. В той же час існує ризик збереження формального підходу — коли заради безвізового режиму робитимуться лише символічні кроки в напрямку відповідних європейських стандартів.
Ситуацію із діяльністю української держави у галузі протидії торгівлі людьми не можна оцінити однозначно. Так, у другій половині 2011 р. (вересень) Верховна Рада прийняла Закон України «Про протидію торгівлі людьми». З іншого боку — весь 2011 рік не велася комплексна системна практична робота у сфері протидії торгівлі людьми. Не розроблені нормативно-правові акти на виконання Закону. Не визначений уповноважений орган державної влади, відповідальний за впровадження цієї роботи.
У Глобальному звіті щодо стану протидії торгівлі людьми (червень 2011 р.), що готується експертами Державного департаменту США, Україна залишилася за результатами 2010 р. у другій групі (робота проводиться, але недостатньо)34.
Найбільш популярною країною призначення в усі роки спостережень була та залишається Російська Федерація, на друге місце в останні роки пересунулася Польща (на початку 2000 — це була Туреччина), на третьому місці — Україна. Цифри показують зростання кількості ідентифікації випадків внутрішньої торгівлі людьми (46 осіб за статистикою МОМ за перші 6 місяців 2011 р., 114 — в 2010), а також випадків торгівлі людьми, пов’язаних із трудовою експлуатацією. Щороку збільшується і в абсолютних , і у відносних цифрах кількість чоловіків, які визнані потерпілими від торгівлі людьми — 36 % у 2010 р. та 43 — у 2011. В останні роки виявляються випадки виявлення потерпілих від торгівлі людьми — громадян інших країн — в середині України, що є підтвердженням того, що Україна є не лише країною походження потерпілих від торгівлі людьми, але й призначення (8 осіб в 2010 р., 9 — за 6 міс. 2011 р.)
Статистика кримінальних справ, відкритих правоохоронними органами України за статтею 149 ККУ залишається стабільною, хоча із тенденцією до зменшення. Так, за 6 місяців 2011 р. відкрито 126 справ (в 2010 р. — 337). Ця тенденція, на нашу думку, пов’язана із погіршенням роботи відповідних підрозділів МВС України, пов’язаних із реорганізацією та затягнутим у часі реформуванням в середині МВС.
Продовженння читайте тут
