Автор: Ірен Палла
Внесок DignityFIRM у створення документального фільму “Мамаду Куассі Плі Адама: боротьба мігранта”
Ми в DignityFIRM пишаємося своєю участю у створенні документального фільму “Мамаду Куассі Плі Адама: боротьба мігранта”, режисером якого є Андреа Фантіно у співпраці з FIERI. Тепер цей фільм доступний для перегляду на нашому YouTube-каналі. Ми запрошуємо вас переглянути його, поділитися з іншими та використовувати як ресурс для обговорень або освітніх цілей.
Будемо раді дізнатися ваші враження від фільму. Діліться своїми відгуками та думками, це для нас важливо!
Про що цей документальний фільм?
Фільм “Мамаду Куассі Плі Адама: боротьба мігранта” розповідає про шлях Мамаду Куассі Плі Адама — мігранта з Кот-д’Івуару, який перетнув безліч кордонів у пошуках кращого життя. Від його батьківщини до лівійської пустелі, Сицилійської протоки, Лампедузи, Рима, Кастельвольтурно та інших місць — історія Мамаду яскраво демонструє досвід мігрантів в Італії.
Його шлях висвітлює жорстоку реальність праці мігрантів, експлуатації та важких умов, з якими стикаються вихідці із країн Субсахарської Африки.
Крізь призму історії Мамаду ми бачимо щоденну боротьбу мігрантів в Італії — від тютюнових полів у Казерті до апельсинових гаїв у Розарно, де процвітає система “капоралато” (експлуатація працівників через нелегальних посередників). Незважаючи на ці труднощі, сила волі та спротив Мамаду проявляються, коли він бере участь у протестах та стає активним захисником прав мігрантів.
Історія Мамаду: потужний голос за зміни
Шлях Мамаду Куассі Плі Адама — це не лише міграція, а й боротьба за справедливість. Після того, як він пережив жорстоку експлуатацію та дискримінацію, Мамаду отримав притулок в Італії на гуманітарних підставах. Цей винятковий статус підкреслює вразливе становище мігрантів в Італії. Його голос, який став символом спротиву, тепер є важливою частиною дискусій про реформу міграційної політики.
Участь Мамаду в повстанні мігрантів у Розарно у 2010 році та його втеча від жорстоких переслідувань стали початком його активної діяльності із захисту прав мігрантів. Згодом він став речником Руху біженців і мігрантів у Казерті, відстоюючи кращі умови праці та життя для людей, які опинилися в схожій ситуації.
Сьогодні Мамаду продовжує активно виступати проти несправедливості. Його відданість боротьбі за зміну міграційної політики Італії та Європи залишається непохитною. Співпраця з режисером Маттео Гарроне у створенні фільму “Я, капітан” (Io Capitano) дала йому нові платформи для закликів до змін у підходах до питань міграції.
Візія Андреа Фантіно: чому міграції мають значення
Як режисер цього документального фільму, Андреа Фантіно обрав міграції як основну тему своєї роботи. Його бекграунд як культурного антрополога глибоко вплинув на підхід до створення фільму, дозволивши йому побачити життя мігрантів з точки зору людського досвіду.
До того, як стати режисером, Андреа роками вивчав досвід біженців, зокрема біженців із Судану. Його академічна діяльність, включно з дослідженнями політичної етнографії біженців у Турині, заклала основу для подальших документальних фільмів. Інтерес Андреа до міграцій поступово переріс у прагнення розповідати історії, які підкреслюють труднощі маргіналізованих спільнот.
Його документальні фільми, зокрема “Мамаду Куассі Плі Адама: боротьба мігранта”, мають на меті пролити світло на досвід мігрантів та дати їм можливість бути почутими за межами статистики та стереотипів у медіа.
Слід підкреслити, що давня співпраця між Андреа та FIERI базується на зусиллях FIERI зі створення зв’язку між дослідженнями та мультимедійним виробництвом. Вони вже співпрацювали над проектами програми Horizon 2020, такими як TRAFIG (з фільмом “Моє місце тут? Життя біженців в Італії”) та Whole-COMM (фільм “Навігація у різноманітності: створення спільноти у період змін у Кунео”).
Про режисера: Андреа Фантіно
Андреа Фантіно — культурний антрополог та режисер-документаліст із Роккавйоне (CN), Італія. Його пристрасть до антропології та кінематографії спонукала його створювати потужні документальні фільми, що висвітлюють складні соціальні проблеми, особливо ті, які стосуються маргіналізованих спільнот.
Андреа почав свою кар’єру як дослідник-культуролог в Університеті Турина, де він тісно співпрацював із біженцями з Судану та Сомалі, документуючи їхній досвід. Як режисер, він відомий своєю здатністю створювати інтимні та емоційно глибокі історії, які знаходять відгук у глядачів.
Його фільм “Голос тих, хто не має голосу” про хор CoroMoro — африканських шукачів притулку, які співають пісні п’ємонтським діалектом, — отримав спеціальні відзнаки на Потенца Фільм Фестивалі (2022) та Вальсуса Фільмфесті (2024).
Документальні фільми Андреа відомі своєю чуттєвістю, гуманізмом та здатністю висвітлювати невидимі сторони суспільних проблем.
Першоджерело: DignityFIRM
