Рівно рік тому на травневому саміті Євросоюзу у Празі була прийнята ініціатива “Східне партнерство”. Спільна пропозиція Швеції та Польщі була затверджена країнами ЄС як противага ініційованому Францією Середземномормькому союзу.
Нова стратегія була запропонована східноєвропейським сусідам ЄС як модель інтенсивнішої співпраці в рамках Європейської політики сусідства.
Програма "Східне партнерство" з бюджетом у 600 млн. євро спрямована передусім на розвиток демократії та ринкової економіки в Україні, Грузії, Білорусі, Молдові, Азербайджані та Вірменії. Міністри закордонних справ цих країн та держав-членів ЄС зустрінуться наступного понеділка, 24 травня, у польському місті Сопот, аби підбити річні підсумки та визначити наступні кроки на найближче майбутнє.
"З моменту появи ініціативи у 2008 році до сьогодні багато що змінилося, – наголосив в інтерв’ю експерт з питань Східної Європи німецького Фонду Бертельсмана Корнеліус Охман (Cornelius Ochmann). – Війна у Грузії, газовий конфлікт між Росією та Україною і, насамкінець, перемога Віктора Януковича на президенстьких виборах в Україні і, як результат, політичне зближення з Кремлем". Так звані "Харківські домовленості" між Києвом та Москвою ставлять, на думку політолога, під питання подальше зближення України з ЄС. "Якщо ж Київ вирішить створити митний союз з РФ та об’єднати "Нафтогаз України"з "Газпромом", то це означатиме кінець європейської мрії незалежної України", – вважає він.
Незважаючи на цей "негативний", за словами К. Охмана, розвиток європейської політики Києва, Україна і надалі залишатиметься через свою велику територію та важливий транзитний потенціал "ключовим партнером" для ЄС. Але наразі активнішу роль у рамках політики "Східного партнерства" від України перейняла Молдова, вважає експерт. "ЄС, звичайно, не бажає перетворення України на другу Білорусь, – впевнений він. – Тому і надалі буде зацікавлений у підписанні Угоди про асоціацію та, можливо ще в цьому році, "дорожньої карти" з перспективою скасування візового режиму".
У гальмуванні розвитку ініціативи "Східного партнерства" винні, на погляд К. Охмана, не лише східноєвропейські країни, а й сам Євросоюз. Криза в Греції, падіння євро, формування дієвого зовнішньополітичного апарату Євросоюзу потребують на сьогодні більшої уваги європейського керівництва. "Але ані наразі зменшений інтерес держав-членів ЄС до ініціативи, ані негативний розвиток у країнах-партнерах не означають її кінець", – запевнив аналітик.
На його думку, стратегія "Східного партнерства" потребує структурних змін, зокрема, збільшенні акценту на розвиток громадянського суспільства та зменшенні зустрічей в офіційному форматі. "Оскільки в даному випадку йдеться про регіон, який у найближчі десятиліття не стане частиною ЄС, суспільний вимір, а не велика політика, має стати головним пунктом стратегії, – наголосив представник фонду. – ЄС має дати зрозуміти громадянам цих країн, що вони є частиною європейської родини, навіть якщо їх держави не є членами ЄС".
