Лібералізація візового режиму з ЄС: українські перспективи на тлі балканського досвіду

     Владімір Петроневіч, представник НУО "Група 484" (Сербія)  відзначив, що отримання Плану Дій є надзвичайно важливим рішенням для України, оскільки цей документ дає змогу "побачити світло в кінці тунелю" та допомагатиме проводити увесь процес лібералізації візового режиму з Євросоюзом.

 

     За словами експерта, "Група 484" починала свою роботу у цьому напрямку, запросивши у 2005 році до спільної дискусії представників відповідних міністерств, що, як зауважив В. Петроневіч, було першим викликом та перешкодою, адже більшість цих урядовців навіть не були знайомі. Ще однією перешкодою була відсутність розуміння у політичної еліти щодо необхідності працювати разом, а також низький рівень поінформованості суспільства щодо того, що і яким чином потрібно досягнути. Разом з тим, вже у 2008 році майже 90% критеріїв, включених у перше дослідження Групи, увійшли до Дорожньої карти.

 

      Ці критерії, які, за словами експерта, дуже схожі на ті, що містяться у Плані дій, були використані громадянським суспільством Сербії для "підштовхування" уряду до виконання реформ за усіма напрямками. Так, як зауважив В. Петроневіч, лише через 5 років почало використовуватися обладнання, закуплене у 2003 році, та видаватися біометричні паспорти. Окрім того, було прийнято закон щодо надання притулку, новий закон про іноземців, стратегія імміграції, здійснено судову реформу, тощо. Навіть сьогодні, коли пройшов майже рік від запровадження безвізового режиму для короткострокових подорожей між ЄС та Сербією, наголосив експерт, не можна спочивати на лаврах.

 

     Незважаючи на те, що втрачається політичний інтерес до цієї теми, за словами В. Петроневіча, все ще залишається велика кількість проблем, які необхідно вирішити, зокрема, із впровадженням стратегії реадмісії, вирішенням питання надання політичного притулку тощо. Експерт також наголосив, що для тих держав, які лібералізуватимуть візовий режим з Євросоюзом після країн Західних Балкан та, зокрема, України умови будуть більш жорсткими, оскільки ЄС зважатиме на попередній досвід та прагнутиме досягти більшого.

 

 

 

     Надія Дімітрова, експерт Європейського Інституту (Болгарія) зауважила, що ще декілька місяців тому була налаштована більш скептично щодо можливості отримання Україною Плану дій. За словами експерта, що з 1997 до 2001 року працювала в уряді Болгарії, досвід її країни щодо лібералізації візового режиму з ЄС водночас і близький до балканського та українського, але водночас, і відрізняється від них. Так, Болгарія разом з Румунією потрапили до первісної редакції "чорного списку Шенгену", що, за словами Н. Дімітрової, було наслідком відсутності розуміння та волі у політичної еліти розпочати процес європейської інтеграції.

 

     Саме тому, коли було розпочато переговори з Європейським Союзом щодо лібералізації візового режиму, основною ціллю нової влади булао посилення впевненості. Адже, на думку експерта, коли мова йде про гармонізацію законодавства у сфері внутрішніх справ, ніяких перехідних періодів бути не може – потрібно розбудовувати адміністративну спроможність країни та здійснювати практичні кроки щодо впровадження реформ. З цим завданням, за словами Н. Дімітрової, Болгарія впоралася за 2 роки після тривалого періоду бездіяльності. Так, вже у 2001 році громадяни Болгарії змогли їздити в країни Шенгенської зони без віз, а у 2002 році було завершено процес формування сучасної прикордонної служби. Такий досвід, як підкреслила Н. Дімітрова, свідчить про те, що План дій може бути виконано за рік, два чи  п’ять років – все залежить від України. Водночас, цей процес реформування,на думку болгарського експерта, не повинен зупинятися. Так, зокрема, у Болгарії все ще є низка проблем (необхідність прийняття цивільно-процесуального кодексу, реформування кримінального кодексу, забезпечення незалежної прокуратури), відсутність вирішення яких робить плани щодо приєднання цієї країни до Шенгенської зони у березні 2011 року досить нереалістичними.

 

     Сара Ніколіч, експерт Центру міждисциплінарних післядипломних досліджень (Боснія та Герцеговина) в свою чергу, зауважила, що перебування її країни у "чорному списку Шенгену" створювало відчуття ізоляції та поширювало євроскептицизм серед населення. Водночас, успішне виконання критеріїв, закладених у Дорожній карті, що стало можливим, на думку експерта, насамперед завдяки участі ЗМІ та громадянського суспільства, дало змогу побачити чіткі результати та наблизило Боснію та Герцеговину до Євросоюзу. У цьому досить складному процесі, як відзначила С. Ніколіч, надзвичайно важливу роль відігравав постійний діалог між двома сторонами. Так, майже за 3 роки, які знадобилися Боснії та Герцеговині на виконання усіх критеріїв Дорожньої карти, було здійснено декілька візитів місій Євросоюзу та видано 5 звітів уряду щодо здійснення реформ.

 

     Водночас, ключовими проблемами на шляху лібералізації візового режиму з Європейським Союзом для Боснії та Герцеговини, за словами С. Ніколіч, стали особливості адміністративної структури країни, а також складність досягнення політичного консенсусу. Особливо складним для виконання став перший блок критеріїв, що стосувався безпеки документів, окрім того, певною мірою затримувало процес також і прийняття стратегії по боротьбі з організованою злочинністю та стратегії по боротьбі з корупцією. Разом з тим, швидшому здійсненню реформ, як відзначила С. Ніколіч, сприяла конкуренція на рівні країн Західних Балкан. Так, за словами експерта, позитивні результати Сербії та Чорногорії призвели до посилення тиску на уряд з метою пришвидшення реформування.

 

 

 

     Андрея Стойковські, експерт Македонського Центру з європейського навчання, повідомив, що до лібералізації візового режиму з ЄС, 70% студентів Македонії ніколи не подорожували до країн Шенгенської зони. На сьогодні ж, за словами експерта, приблизно 70% населення Македонії володіє біометричними паспортами. Незважаючи на те, що громадяни країни майже рік користаються перевагами безвізового режиму з Євросоюзом, все ще продовжується прийняття необхідних законодавчих актів. Так, як відзначив А. Стойковські, останнім кроком стало прийняття антидискримінаційного законодавства, яке, за словами експерта, є досить консервативним. На сьогодні, як зауважив А. Стойковські, питання безвізового режиму з ЄС все ще є актуальною темою в Македонії, здебільшого через щорічні звіти ЄК щодо досягнутого прогресу, які все більш критичні. Основними проблемами, за словами експерта, є питання напливу людей, які шукають політичного притулку в країнах Європейського Союзу, а також недостатня поінформованість населення щодо їх прав та зобов’язань в контексті лібералізації візового режиму з ЄС. Ще однією важливою проблемою, як підкреслив А. Стоковські, є питання тривалого очікування видачі біометричних паспортів громадянами Македонії.

 

 

     Так, Олександр Сушко, зокрема, підкреслив непублічність Плану дій з лібералізації візового режиму, який неможливо знайти ні на сайті Європейської Комісії, ні на сайті українського уряду. На думку експерта, такий підхід є абсолютно непродуктивним, оскільки публікація – це лише перший крок. Наступним етапом, за словами О. Сушка, повинна бути незалежна експертиза та оцінка, і, можливо, навіть аналіз оцінювання ЄС щодо виконання критеріїв Плану. Порівнюючи документ із Дорожніми картами для країн Західних Балкан, експерт зауважив, що основною відмінністю Плану дій є його двоетапність. Окрім того, як підкреслив О. Сушко, мова йде не лише про 2 етапи, а про те, що потрібне рішення ЄС щодо переходу від 1-го етапу (ухвалення необхідного законодавства) до 2-го (його імплементації).

 

     У зв’язку з цим, наголосив експерт, виникає низка питань щодо того, чи буде достатньо мотивації в урядових структур одразу запроваджувати законодавство, а не чекати рішення ЄС про перехід до другого етапу, чи не буде процес лібералізації візового режиму більш тривалим внаслідок необхідності оцінювання Європейським Союзом, та чого очікувати після виконання усіх вимог?

 

    Усі ці питання, за словами О. Сушка, підтверджують абсолютну необхідність публічності, прозорості та підзвітності процесу, а також максимальної чіткості щодо умов, які дійсно будуть вирішальними при наданні безвізового режиму Україні. Говорячи про роль громадянського суспільства у цьому процесі, експерт ГІ «Європа без бар’єрів» наголосив на тому, що суспільство є головним актором, який зацікавлений в тому, щоб розширити свою свободу пересування, а також знати правила, умови, свої можливості та ризики, які випливають з нерозуміння своїх прав.  Саме тому, на думку О. Сушка, уже зараз потрібно поширювати правильне уявлення щодо того, що таке безвізовий режим з Європейським Союзом. Як зауважив експерт, мобілізуючи на певних цілях та правильно спрямовуючи навіть обмежені ресурси громадянського суспільства, можна досягнути успіху.

 

 

 

    Владімір Петроневіч, в свою чергу, акцентував увагу на тому, що підхід Європейського Союзу після досвіду запровадження безвізового режиму з країнами Західних Балкан, буде більш жорсткішим, а сам процес довшим. Саме тому, на думку експерта, уже сьогодні варто наполягати на чіткому визначенні індикаторів досягнення успіху. Окрім того, як зауважив В. Петроневіч, корисно було б провести дослідження, яке б оцінило міграційний потенціал України. Для країни з такою великою кількістю населення, відзначив експерт, важливо переконати держави Європейського Союзу в тому, що їм не варто остерігатися великої хвилі мігрантів.

 

     На думку ж Надії Дімітрової, надзвичайно важливим для успішного виконання Плану дій є передбачення та відповіді на усі можливі запитання ЄС, а також належне впровадження адміністративних структур та відповідного законодавства. Не менш необхідним є також і підвищення продуктивності роботи прикордонних служб, зокрема, через впровадження необхідного обладнання, та активна співпраця з Frontex. Водночас, для того, щоб успішно боротися з корупцією, за словами експерта, необхідно вносити антикорупційні заходи у кожен закон, оскільки стратегія чи окремий законодавчий акт не є ефективними.

 

      Своїм досвідом адвокації та лобіювання безвізового режиму з ЄС поділилася також експерт Групи 484 Мірослава Єлачіч. За її словами, громадянське суспільство у цьому процесі відіграє коригуючу роль, згідно якої громадські організації також повинні бути «мотором-ініціатором». Так, громадянському суспільству, на переконання М. Єлачіч, необхідно наполягати на отриманні усієї інформації про кожен крок урядових структур. Експерт, зокрема, навела приклади успішної співпраці на прикладі своєї країни, де було сформовано координуючі структури, до яких входили також і представники НУО – Рада європейської інтеграції, Рада з боротьби з торгівлею людьми тощо. Не менш важливою, як зауважила М. Єлачіч, є також і робота з молоддю, якій необхідно продемонструвати усі вигоди безвізового режиму з ЄС, а також пояснити їх обов’язки. Так, Група 484 тричі проводила кампанії лобіювання серед молоді, зокрема, під час музичного фестивалю EXIT у м. Нові Сад. Щодо ЗМІ, то, як підкреслила експерт, для цієї інтегральної частини громадянського суспільства потрібно проводити окремі тренінги для того, щоб допомогти їм зрозуміти усі аспекти процесу лібералізації візового режиму, а також важливість їх ролі у ньому.