29 листопада в рамках додаткового заходу (сайд-івенту) Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства Фундація Стефана Баторія (Варшава), Коаліція за європейський континент, нерозділений візовими бар’єрами, у співпраці з ГІ “Європа без бар’єрів” провели панельну дискусію “Що може зробити громадянське суспільство у сфері віз? Спрощення та лібералізація візового режиму з ЄС для країн Східного Партнерства: адвокаційні стратегії НУО”.
Олександр Сушко, науковий директор Інституту Євроатлантичного співробітництва, виступаючи перед учасниками заходу, відзначив, що питання візової лібералізації є одним з найбільш важливих на порядку денному Східного партнерства, проте також одним з найбільш досяжних. Незважаючи на те, що "цей процес базується на певних критеріях, він також залежить і від політичної волі країн-членів ЄС лібералізувати візовий режим та готовності країн Східного партнерства проводити необхідні реформи. Як зауважив О. Сушко, оскільки всі 6 країн Східного партнерства знаходяться на різних рівнях переговорів щодо лібералізації візового режиму та, безумовно, "не отримають безвізовий режим з Європейським Союзом одночасно", логіка просування є "дуже простою" та відповідає принципу "більше – за більше".
Під час свого виступу експерт також навів важливу статистику ЄС, зокрема, щодо кількості виданих віз та відмов у видачі візи громадянам країн Східного партнерства. Згідно з нею, Україна отримує майже 10% віз, виданих країнами ЄС у світі, в той час як Білорусь – 5%. Разом з тим, інтенсивність контактів білоруського суспільства з європейським є надзвичайно високою та значно вищою за українську. Окрім того, рівень відмов у видачі візи країнами-членами ЄС у Білорусі становить близько 1%, в той час як в Україні – 3,4%, а в Грузії – майже 15%. Таким чином, як відзначив О. Сушко, "немає прямої кореляції між політичною атмосферою в країні та кількістю її громадян, включених в міжнародні комунікації".
Вадзім Вілєйта, "Bywatch", Литва, підкреслив, що рівень відмов порівняно з іншими країнами є не таким важливим, оскільки питання візової лібералізації є загальною проблемою для всіх країн Східного партнерства, для громадян яких візові вимоги створюють значні бар’єри. На переконання експерта, громадським організаціям варто більше працювати з суспільством, адже безвізовий режим – це те, що воно "повинно виграти, а не отримати". В. Вілєйта поділився з учасниками досвідом своєї організації, що займається адвокаційною діяльністю та підвищенням поінформованості населення з питань візової проблематики. Так, зокрема, було створено ряд фільмів, що демонстрували візові історії простих громадян та пояснювали, чому населення виступає проти візового режиму. Окрім того, за словами експерта, було влаштовано конкурс есе, автори яких повинні були розповісти свою візову історію та надати поради особам, відповідальним за прийняття рішень щодо можливих кроків покращення свободи пересування. Як відзначив В. Вілєйта, організатори конкурсу отримали 82 роботи здебільшого від людей, які не є фахівцями в цій сфері та "не залучені до політичної діяльності".
Андреас Метц, Комітет Східноєвропейських економічних відносин, Німеччина, в свою чергу, відзначив велику кількість "проблем та страхів", що перешкоджають лібералізації візового режиму з країнами Східної Європи. Так, як зауважив експерт, Німеччина тривалий час була однією з країн, що "блокувала цей процес у Брюсселі". Задля того, щоб "подолати стереотипи та страхи", Комітет Східноєвропейських економічних відносин провів ряд конференцій та зустрічей з представниками парламенту, вищими посадовими особами та навіть главами держав. Окрім того, за словами А. Метца, було проведено консультації з бізнес-структурами, 78% з яких заявили, що тривалі контакти з представниками країн Східної Європи не можливі без лібералізації візового режиму. Окремі з них також були змушені відмовитися від робочих контрактів, оскільки не могли запросити представників цього регіону. 83% назвали питання вільного пересування ключовим для бізнесу. Ще одним досягненням проведеної роботи стало створення робочої групи з питань віз у Бундестазі, яка вже провела 6 зустрічей, та до якої входять представники кожної з представлених партій.
Мірослава Єлачіч, Група 484, Сербія, наголосила на тому, що роль громадянського суспільства є надзвичайно важливою в процесі візової лібералізації. На думку експерта, громадським організаціям потрібно активно долучатися до збирання та аналізу інформації на всіх етапах процесу, а також тиснути на владу, щоб усі дані були доступними. Не менш важливим у цьому питанні, як відзначила М. Єлачіч, є також і лобіювання. Окрім того, потрібно пам’ятати і про медіа, які "можуть підтвердити прозорість усього процесу". Зокрема, як повідомила експерт, Група 484 у 2009 році провела тренінг для 10 журналістів та студентів факультетів журналістики.
Ірина Сушко, керівник ГІ "Європа без бар’єрів", поінформувала учасників заходу про принципи роботи та основні досягнення громадської ініціативи. Так, за словами експерта, ідеологія діяльності базується на впевності, що візовий режим є необов’язковим та архаїчним. Як підкреслила І. Сушко, біометричні технології роблять можливим дієвий контроль на кордонах. Керівник ГІ "Європа без бар’єрів" також висловила сподівання, що "громадянське суспільство з обох сторін кордону об’єднає зусилля та наблизить вільне пересування. Так, ГІ "Європа без бар’єрів" у своїй роботі приділяє значну увагу моніторингу як важливому інструменту громадського впливу, що дозволяє впроваджувати комплексний аналіз роботи консульств країн ЄС та формувати їхній рейтинг. Таким чином консульські служби заохочуються до "більш дружньої візової політики". Ще одним напрямком діяльності ініціативи, за словами І. Сушко, є оцінка міграційного потенціалу, що дозволить оцінити міграційні ризики та розвіяти страхи.
Джерело: Європейський Простір
