Громадська ініціатива «Європа без бар’єрів» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в прес-центрі «Главред-медіа» презентувала видання «Коментований переклад Візового Кодексу Європейського Союзу», яке містить неофіційний переклад Візового Кодексу ЄС, що набув чинності 5 квітня 2010 року, а також коментарі експертів «Європи без бар’єрів» та поради щодо практичного використання положень Кодексу в процесі отримання шенгенських віз.
Своїми коментарями та оцінками щодо того, якими є основні зміни, запроваджені Візовим Кодексом ЄС у порівнянні з попереднім законодавством, а також щодо того, як ефективно використовувати громадянам України найбільш прогресивні зміни Кодексу, поділилися член Спільного комітету експертів з питань імплементації Угоди про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС Олександр Сушко, старший менеджер «Європейської програми» Міжнародного фонду Відродження Дмитро Шульга, експерт громадської ініціативи «Європа без бар’єрів» Олексій Врадій, а також керівник громадської ініціативи «Європа без бар’єрів» Ірина Сушко.
Ірина Сушко: «Ми презентуємо видання «Коментований переклад Візового Кодексу Європейського Союзу», яке було підготовлене за підтримки «Європейської програми» Міжнародного фонду «Відродження».
У червні 2009 року Рада Європейського Союзу ухвалила Візовий Кодекс. Цей документ є першою спробою цілісної кодифікації правил та норм, які стосуються видачі шенгенських віз громадянам третіх країн.
Положення Кодексу містять низку новацій, які впливають на процес отримання візи. По-перше, даний документ суттєво розвиває положення свого попередника, а саме Спільної консульської інструкції ЄС. По-друге, доповнює правове поле відносин України та ЄС, де з 2008 року діє угода про спрощення оформлення віз.
Таким чином, громадська ініціатива «Європа без бар’єрів» вперше здійснила неофіційний переклад Візового Кодексу українською мовою і запропонувала його незалежну експертизу Візового Кодексу. Сформулювано низьку рекомендацій для українських громадян, заявників консульств країн ЄС, щодо нових положень Візового Кодексу та як можна ним ефективно користуватись для того, щоб візове клопотання було успішним.
В даному Візовому Кодексі було здійснено в першу чергу уніфікацію численних норм і правил візової політики, значна частина яких донедавна визначалася національним законодавством країн-членів ЄС. І, відповідно, в наслідок цього, візова політика країн-учасниць шенгенського простору суттєво відрізнялася між собою.
Очевидно, що певні відмінності візової практики зберігатимуться і надалі. Але ми очікуємо, що принаймні основні елементи рухатимуться в бік гармонізації та уніфікації. А це має спростити життя для отримувачів віз.
Практика свідчить, що наявності прогресивних нормативно-правових документів, як правило, не достатньо для того, щоб широка громадськість могла успішно ними користуватися. З цією метою з’явилася необхідність у кваліфікованих і в той же час доступних коментарях та роз’ясненнях щодо того, які положення в який спосіб можуть бути повноцінно використані українськими заявниками.
Таким чином, «Коментований переклад Візового Кодексу Європейського Союзу» був підготовлений та виданий з однією метою – поінформувати громадян України, українських заявників про ті новації, які є у Візовому Кодексі, супроводивши його практичними та ефективними порадами для того, щоб українські заявники знали, як ефективно використовувати положення Візового Кодексу та яким чином співвідносяться положення Кодексу і Угоди про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС, яка продовжує діяти».
Дмитро Шульга: «Ідея цього проекту нам була запропонована громадською ініціативою «Європа без бар’єрів». «Європейська програма» Міжнародного фонду «Відродження» знайшла цей задум цікавим та актуальним для великої кількості громадян України, які подорожують до країн Європейського Союзу. Тому ми підтримали цей проект, а тепер раді тому, що отримали український переклад Візового Кодексу та насправді фахові коментарі до нього. Хотів би зауважити, що презентація цього видання відбудеться не лише в Києві, але й у регіонах – Донецьку, Львові та Ужгороді.
Питання візової політики завжди було і залишається актуальним та викликає громадський інтерес. Для «Європейської програми» Міжнародного фонду «Відродження» стратегічним пріоритетом є сприяння громадським ініціативам в усуненні будь-яких бар’єрів між людьми, між Україною та Європейським Союзом. В першу чергу, я маю на увазі, візові бар’єри, які мають бути усунені. Тож нашою стратегічною метою є повне зняття візових вимог для короткострокових поїздок для громадян України. Проте наразі ми повинні використовувати те, що маємо, тобто пільги, що передбачаються діючими документами та законами, зокрема, Візовим Кодексом. Про ці пільги потрібно знати та ефективно їх використовувати.
З боку Міжнародного фонду Відродження дякую «Європі без бар’єрів» за фаховий продукт».
Олександр Сушко: «Проблема шенгенських віз є суспільно значущою, про що свідчить увага медіа та політиків. Кожна десята шенгенська віза в світі видається в Україні, яка є другою країною в світі після Російської Федерації за кількістю виданих шенгенських віз. Росія, Україна і Туреччина – це три країни, де разом видається половина всіх шенгенських віз в світі.
Низький рівень обізнаності громадян. Як правило, найбільше проблем у громадян, що звертаються до консульств, виникає в наслідок низької поінформованості. У свою чергу консульські співробітники користуються низьким рівнем обізнаності громадян про пільги і правила, встановлені законодавством. І в цьому сенсі консульська бюрократія є звичайною бюрократією, до функцій якої належить роль певного фільтра, що зобов’язаний стримувати потоки небажаних мігрантів до тієї чи іншої країни.
Саме тому ми часто стикаємося з тим, що громадяни не отримують пільг лише тому, що вони про них не знають, а консульство – не повідомляє. Це стосується не лише пільг, а й правил взагалі.
Тому ми прагнемо донести до наших громадян, які часто подорожують, одну річ: краще вивчити правила отримання віз, щоб у всеозброєнні підходити до будь-якого візиту до консульської установи.
Так, наприклад, на днях мати працівниці нашого інституту, будучи пенсіонеркою, сплатила 35 євро за візу. Хоча вона мала дві підстави отримати візу безкоштовно: по-перше, її близький родич живе в країні ЄС, і вона планувала поїздку саме до нього, по-друге, вона – пенсіонерка. Тим не менше з неї взяли 35 євро. Це дрібне порушення, але воно виникло тільки через необізнаність людини. Це найпростіша пільга, а жінці про це ніхто не сказав! Але ж існує багато правил і процедур, які потребують значно серйозніших знань.
Багаторазові довгострокові візи. Так, знання норм необхідне у випадку, якщо заявник претендує на багаторазові довгострокові візи. Для активних людей одноразова віза – це не вихід. Краще позбавити себе постійних візитів до консульств, для чого необхідно озброїтися відповідними знаннями та доказами права на отримання багаторазової візи.
Під час перехідного періоду, поки візи не скасовані повністю, для активних громадян вихід із цієї ситуації полягає в отриманні довгострокових віз. Кількість довгострокових віз останнім часом зростає: на сьогоднішній день вони сягають третини всіх виданих віз.
Проте сьогодні часто багаторазові візи видаються на надто короткий період – на місяць, два чи три. Хоча у тексті Візового Кодексу твердо зафіксовано, що багаторазова віза повинна видаватися на термін від шести місяців до п’яти років. Тобто вже зі вступом у дію Візового Кодексу будь-яка багаторазова віза на термін менше шести місяців може чітко трактуватися як порушення документу.
У нас поки що немає даних про те, наскільки ця норма сьогодні виконується. Але в минулі роки середня тривалість багаторазової візи не дотягувала до шести місяців. Більшість із них були на 2-3 місяці.
Крім того, встановлюються потенційно дуже широкі можливості для отримання багаторазових віз. Йдеться про те, що Візовий Кодекс встановлює таку норму: багаторазові візи терміном від 6 місяців до 5 років можуть видаватися, якщо заявник доведе потребу або обґрунтує намір частих чи регулярних подорожей. Тобто тут йдеться навіть не про конкретні категорії громадян, а ми знаємо, що Угода про спрощення візового режиму надає пільги журналістам, студентам, родичам і т.д. Ключовим же у даному випадку є не приналежність до конкретної категорії, а здатність обґрунтувати об’єктивну потребу у поїздках. Хоча ми добре розуміємо, що ця норма є надзвичайно слизькою, тому що не завжди відомо, що таке критерії обґрунтованості. Тож вже сьогодні можна сказати, що буде багато суперечливих ситуацій, пов’язаних із трактуванням саме цього положення.
Раніше законодавство трактувало багаторазові візи як виняток. Сьогодні шенгенське право іде до того, що для тих, хто подорожує регулярно, багаторазова віза стає нормою, а не винятком. Цим, безумовно, треба користуватися, особливо, журналістам. Ми зараз радимо журналістам, які їдуть закордон із професійними цілями, подаватися виключно на багаторазові візи і повідомляти нас про ті випадки, коли такі візи їм не видають.
Проте жоден кодекс не зніме всі питання повністю доти, доки не будуть скасовані візи взагалі. Сьогодні ми чекаємо позитивних новин від засідання Ради ЄС на рівні міністрів юстиції, яка має ухвалити рішення про розробку плану дій щодо безвізового режиму для України. Якщо таке рішення буде ухвалено, а шанси на це є, то уже до кінця цього року скоріше всього на саміті Україна – ЄС буде оприлюднений документ, який міститиме вичерпний перелік умов, які Україна повинна буде виконати в рамках проведення необхідних реформ. І тоді будуть скасовані візи для громадян України.
Кількість відмов у наданні візи. За даними Європейської комісії, в Україні в 2008 році було відхилено 4,6% заявок на шенгенську візу. Це дещо вище, ніж в Росії (2%). Це приблизно стільки ж, скільки в Сербії: тоді у неї ця цифра становила 5%, а зараз Сербія – безвізова країна. Але цей показник значно менше, ніж у Молдови (10%) та Албанії (18%). І це при тому, що Албанія також скоро буде безвізовою країною.
Наші дані моніторингу зафіксували дещо відмінні цифри: у тому ж 2008 році наші опитування зафіксували 6,8% відмов. Ми не дискутуємо з Єврокомісією – це питання статистичної похибки.
У 2009 році ми зафіксували 8% відмов.
Але офіційний рівень відмов – це лише вершина айсбергу, яку ми бачимо. Крім того, є ще два виміри, в яких ми повинні оцінювати труднощі подорожей до ЄС.
По-перше, під час опитування осіб, які відносять документи до консульств, ми виявили, що крім офіційних відсотків відмов, у 8% заявників документи взагалі не були прийняті. Отже, ще на стадії прийому документів існує відсів. Хтось із цих людей пізніше доносить документи, а хтось – вже більше не повертається до консульства.
По-друге, багато людей, ознайомлюючись із переліком необхідних документів, відмовляються від самої ідеї подачі заявки та обирають поїздку до іншої країни. Цей факт виміряти не можливо.
Тож сьогодні для значної кількості громадян України Європейський Союз ще досі залишається тією фортецею, що стримує свободу пересування.
Причини відмов у наданні візи. Донедавна взагалі не існувало правила, яке б передбачало, що консульство зобов’язане повідомляти про причину відмови. Це правило є елементом державного суверенітету, і його ніхто не скасовує.
Але також існують принципи свободи пересування та поваги до прав громадянина, що суперечать цьому правилу. Тому точиться постійна боротьба між різними підходами до основ міграційної політики, зокрема, правил доступу на територію тих чи інших країн. У цьому сенсі Європейський Союз зробив крок уперед Візовим Кодексом, запровадивши обов’язкову норму про надання пояснень відмови у наданні візи. До речі, ця норма вступає в дію з наступного року.
Однак у візі може бути відмовлено, «якщо ваш намір залишити територію держав-членів ЄС після завершення терміну візи не змогли підтвердити». А які критерії достатності обґрунтування наміру залишити країну по завершенню дії візи? Таких критеріїв немає. Я впевнений, що саме цей пункт домінуватиме серед статистики відмов.
Україна на шляху до безвізового режиму. Проаналізувавши всі критерії та вимоги, які ЄС висуває до країн, що хочуть отримати безвізовий режим, бачимо, що Україна не відповідає абсолютній більшості пунктів.
У нас слабкий законодавчий рівень, тобто у нас не ратифікована ціла низка конвенцій Ради Європи, без яких ніхто навіть розмовляти з Україною не буде про безвізовий режим. Перш за все це стосується Конвенції про торгівлю людьми та Конвенції про захист персональних даних, а також низки інших. Тобто йдеться про створення правової бази, яка б уможливила якісне співробітництво між правовими органами України та країн Європейського Союзу, які б зміцнювали довіру між органами юстиції та внутрішніх справ України та країн ЄС.
Крім того, Україна ще досі не видає біометричних паспортів, на відміну від Росії, Молдови та Грузії. Біометричні паспорти – це паспорти з відповідним електронним чипом, куди закладені біометричні дані. А це теж є обов’язковою умовою.
До того ж вся сфера видачі паспортів у нашій країні пронизана корупційними скандалами і є непрозорою. Тобто зустрічаються випадки, коли громадяни мають два паспорта – з одним обличчям, але з різними прізвищами, різними написаннями імен, що дозволяє їм уникнути кримінального переслідування, депортації і т.д. Це ті речі, які зумовлюють низьку довіру до українського паспорту.
Проте за 3-5 років цілком можливо провести реформи, необхідні для запровадження, безвізового режиму з ЄС.
Олексій Врадій: «Я хочу представити оновлений сайт громадської ініціативи «Європи без бар’єрів» novisa.org.ua. Мета сайту полягає у донесенні до широкої громадськості результатів діяльності «Європи без бар’єрів», яка спрямована на скасування візових бар’єрів в усій Європі та надання громадянам практичних рекомендацій щодо процесу успішного отримання віз.
Інтернет-сторінка «Європи без бар’єрів» є інформаційно-аналітичним ресурсом української частини однойменної міжнародної громадської ініціативи. Створення сайту має сприяти поширенню в українському інформаційному просторі об’єктивної, компетентної та комплексної інформації щодо візової та міграційної політики ЄС щодо України та перспектив змін цієї політики.
Інтернет сторінка має наступні складові: інформаційну частину (усі необхідні дані про консульські установи, нормативна база, умови та правила видачі віз, корисна інформація щодо візового клопотання), бази досліджень з візової тематики; аналітичну частину, в якій зосереджено дослідження, статті та моніторинг візової політики; інтерактивну частину, що є модерованим форумом для обміну думками щодо цілей та діяльності громадської ініціативи «Європа без бар’єрів», діяльність консульств країн ЄС, ситуації на кордонах тощо.
Оскільки наша ініціатива є міжнародною, у нас існує англомовна версія сайту для експертів, які володіють англійською мовою, та зарубіжних експертів, а також для громадян, які цікавляться візовою проблематикою.
