У Ростові-на-Дону розпочинається саміт Росія-ЄС. Росія хоче скористатися потеплінням у відносинах, щоб укласти нову угоду, яка стимулює торгівлю та інвестиції, а також домогтися скасування візового режиму.
Проте не варто плутати бажання роздобути технології і прагнення до міцного зближення з Заходом, відзначають журналісти.
У Ростові-на-Дону починається саміт Росія-ЄС, повідомляє The Financial Times, висловлюючи сподівання, що економічна криза спонукає сторони до тіснішої співпраці.
"Роль Росії як основного постачальника енергоносіїв до ЄС опинилася під загрозою", – пише газета, згадуючи про конкуренцію з боку близькосхідного скрапленого газу та потенціального освоєння європейських запасів сланцевого газу. Тим часом ЄС, зважаючи на кризу в єврозоні, потребує того, щоб Росія не виводила свої інвестиції з євро.
Ще напередодні саміту Росія-ЄС, що розпочався в Ростові-на-Дону, російські політики посилили натиск на європейських партнерів, зазначає австрійська Der Standard, коментуючи вимогу Росії скасувати візовий режим з ЄС. Для Москви це питання престижу і передумова до реалізації планів з модернізації. Заступник глави МЗС РФ Олександр Грушко назвав подібний крок основою модернізаційного партнерства.
На відміну від головуючої нині в ЄС Іспанії, яка оголосила скасування візового режиму з Росією одним зі своїх пріоритетних завдань, нові члени, у тому числі Польща, гальмують процес.
Тоді як для Росії наріжним каменем стоять економічні аспекти її вимоги, Єврокомісія наполягає на проведенні політичних реформ, зауважує видання. На думку російських політологів, саміт для Москви може закінчитися розчаруванням.
Триста років тому Петро Романов вирушив на захід, пізнавав європейські досягнення в різних сферах, а потім взявся до перетворень в Росії, оповідає Еллен Баррі на сторінках The New York Times. Він запевняв, що інтеграція із Заходом відповідає інтересам Росії, але пізніше писав, що інші країни докладають зусиль для недопущення Росії в освічений світ.
На думку автора, сьогодні позиція Петра знову проявляється в Росії. МЗС орієнтований на використання зовнішньої політики для вирішення проблем, усвідомлених після падіння цін на нафту. "Неясно, чи може дипломатія забезпечити Росії бажані для неї інновації. У Росії функціонує активний ринок роздрібного споживання, але інвестори бачать також корупцію і проблеми з верховенством закону", – пише журналістка. "В кожному разі, не варто плутати бажання роздобути технології і прагнення до міцного зближення", – стверджує Баррі, зауважуючи, що Петро Великий невдовзі замінив іноземних експертів на їхніх російських учнів, а також все життя відчував недовіру до Європи.
Європейці і росіяни говорять про різні речі – недивно, що в спільних проектах вони не можуть зрушити з мертвої точки, вважає Die Presse. Наприклад, ЄС розуміє під "модернізаційним партнерством", про яке йтиме мова сьогодні на саміті Росія-ЄС, в першу чергу те, що правова держава має існувати не тільки в теорії. ЄС хоче допомогти Росії подолати "правовий нігілізм", проти якого виступає і президент Медведєв.
Тимчасом "російська інтерпретація подібного партнерства спирається на ідеї технологічного обміну, спільних інноваційних проектів та співпраці в сфері науки". У документі, поширеному російською стороною, при цьому жодним словом не згадано ані про права людини, ані про реформу системи правосуддя.
Що стосується вимог Росії про скасування візового режиму з країнами ЄС, то європейців непокоїть недостатня захищеність кордонів Росії з Азією і нестабільність на Північному Кавказі. 28,1% усіх справ, що розглядалися в 2009 році Європейським судом з прав людини, стосувалися Росії, і 210 раз страсбурзький судді звинувачували РФ в порушеннях прав людини, нагадує газета.
Внутрішньоєвропейські розбіжності щодо Росії дозволяють Москві маніпулювати європейцями, пише El País. Заслуги російської дипломатії незаперечні, вважає оглядач: маючи економіку в 15 разів меншу, оборонний бюджет в 10 разів меншу, а населення в 3,5 раза менше, ніж у ЄС, Росія примудряється говорити з Євросоюзом на рівних і серйозно заважати його планам, починаючи з України та Центральної Азії і закінчуючи Косовом, Іраном і Грузією.
Багато європейців, продовжує автор статті, наївно вважали, що з часом Росія наблизиться до західних параметрів і стане демократичною країною з відкритою економікою і дружньою до ЄС зовнішньою політикою. Однак у книзі "Що думає Росія?" Гліб Павловський відзначав, що мета Росії – не об’єднатися із Заходом, а звільнитися від нього. Уявлення про свободу у нинішньої правлячої російської еліти відрізняється від звичного європейцям: для Кремля сьогодні це свобода вибирати політичний режим без зовнішнього втручання, свобода діяти на міжнародній арені без чийогось примусу, економічна свобода, що дозволяє домогтися максимального процвітання заради збереження сильної держави.
На щастя, зазначає оглядач, зараз ситуація змінюється. Завдяки низці геополітичних факторів Росія сьогодні відчуває себе більш упевнено, що дозволяє їй "сконцентруватися на внутрішніх проблемах, яких чимало, надто в тому, що стосується економічної модернізації країни" та стану судової системи.
Саміт ЄС-Росія, що проходить у Ростові, завершує перехід від старої системи ротаційного головування до нової системи, запровадженої Лісабонською угодою, пише автор матеріалу, вбачаючи в цьому прекрасну можливість перевірити, наскільки ЄС здатний діяти скоординовано і покласти край внутрішньому розколу.
Переклад InoPressa
