10 вересня 2010 року громадська ініціатива «Європа без бар’єрів» та Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» презентували публікацію «Безвізова Європа для країн Східного партнерства: шляхи досягнення», присвячену стратегії та тактиці руху країн Східного партнерства до безвізового режиму з Європейським Союзом. Окрім того, під час заходу було вперше в Україні представлено статистику видачі віз ЄС громадянам України за 2009 рік.
Надя Кайданович | Європейський простір
Керівник ГІ «Європа без бар’єрів» Ірина Сушко, виступаючи зі вступним словом, зауважила, що важливою умовою отримання якісного аналітичного продукту та підвищення рівня професійної експертизи стало залучення авторитетних зарубіжних партнерів. Саме тому було започатковано інституційну співпрацю з такими неурядовими організаціями Західної Європи, як Центр європейської політики (EPC), що є впливовою структурою, рекомендації якої використовують і Європейський парламент, і Європейська комісія та Європейська ініціатива стабільності (ESI), відома своїм великим досвідом в лобіюванні та адвокатуванні скасування перешкод на шляху до безвізового режиму між ЄС та країнами Західних Балкан.
Основною метою проекту, за словами І. Сушко, був детальний аналіз та формулювання чітких рекомендацій щодо найбільш ефективного використання можливостей та механізмів для просування лібералізації візового режиму з ЄС, закладених у Східному партнерстві. Адже період, що минув від започаткування ініціативи, засвідчив, що саме для України та Молдови питання скасування візового режиму з ЄС є органічно надзвичайно важливим та таким, що потребує негайного вирішення. І хоча Європейський Союз наполегливо акцентує увагу на довгостроковості цієї перспективи, на думку І. Сушко, виконання чітких критеріїв і завдань може призвести до бажаного результату.
На жаль, як зауважила керівник ГІ «Європа без бар’єрів», Україна в окремих питаннях відстає від своїх "колег" по Східному партнерству. Зокрема, це стосується видачі біометричних паспортів, які Молдова розпочала випускати у 2008 році, а Грузія з червня 2010 року. Водночас, така конкуренція країн-членів Східного партнерства, на думку І. Сушко, може бути вкрай корисною, адже країни, поставлені в умови змагання, змушенні швидше та якісніше виконувати необхідні критерії та досягати прогресу у скасуванні візового режиму з ЄС. Окрім того, за словами І. Сушко, Східне партнерство є платформою, в рамках якої країни-учасники можуть більш якісно співпрацювати, зокрема, у сферах інтегрованого управління кордонами (насамперед, завдяки відповідній флагманській ініціативі), подолання нелегальної міграції, торгівлі людьми тощо.
Старший менеджер Європейської програми Міжнародного фонду "Відродження" Дмитро Шульга відзначив, що українська громадськість може пишатися тими зрушеннями, які на сьогодні уже можна помітити у процесі лібералізації візового режиму між Україною та Європейським Союзом, а також висловив сподівання, що ЄС, у свою чергу, "порадує" наданням "дорожньої карти" для безвізового режиму. За словами Д. Шульги, успішний досвід громадянського суспільства країн Західних Балкан доводить, що зусилля громадськості можуть мати значний ефект, тому нічого нового вигадувати не потрібно – але варто наполегливо працювати.
Провідний експерт ГІ «Європа без бар’єрів» Олександр Сушко наголосив на тому, що успішний переговорний процес щодо лібералізації візового режиму з ЄС потребує насамперед ретельного вивчення усіх його етапів, а також ролей, які відіграють окремі інституції та країни-члени ЄС. Так, за словами експерта, значна роль належить Європейській Комісії, яка зазвичай висуває далекосяжні та доволі амбітні ініціативи. Як зауважив О. Сушко, Європейська Комісія інколи пропонує навіть більше ніж можуть реалізувати такі держави як Україна. Не менш позитивне ставлення до лібералізації візового режиму має і Європарламент. Водночас, як підкреслив О. Сушко, необхідно усвідомлювати, що коли справа дійде безпосередньо до скасування візового режиму, більшість депутатів Європарламенту під час голосування керуватимуться насамперед тим, як цей голос позначиться на їхніх рейтингах у власних країнах. Окрім того, на думку експерта, Україні варто працювати з кожною країною-членом ЄС окремо, оскільки для остаточного рішення буде необхідний абсолютний консенсус. Як зауважив провідний експерт ГІ «Європа без бар’єрів», важливо не обмежуватися лише роботою з МЗС цих країн, оскільки ключові рішення ухвалюватимуть міністерства внутрішніх справ, юстиції, органи, що займаються питаннями міграції. Так, у Німеччині саме Міністерство внутрішніх справ є блокуючим форпостом, через який надзвичайно важко провести рішення про лібералізацію візового режиму. Не менш важливою, на думку О. Сушка, є робота на рівні медіа та громадських організацій, адже в країнах ЄС дуже часто формується негативний образ українця-візитера, який необхідно розвінчувати. Значної уваги, наголосив О. Сушко, потребує також питання подолання корупції та робота над образом українського МВС, який незалежно від змін політичних еліт, не викликає довіри та сприймається в країнах ЄС як "міністерство поліції".
Щодо статистики видачі віз країн-учасниць Шенгенської угоди у 2009 році, то, як повідомив О. Сушко, Україна посідає друге місце у світі (1,125,659 або 9,2% всіх віз) і поступається за цим показником лише РФ (3,578,672 або 29,4%). Цікавим є те, що у Білорусі, яка у загальному рейтингу посідає 6-е місце (449,351 або 3,7%), одна віза припадає на 21 особу, тоді як в Україні – вдвічі менше – одна віза на 41-43 особи. Таким чином, незважаючи на відсутність Угоди про спрощення оформлення віз та більш високу ціну на візи (60 євро, а не 35) середній білорус їздить до ЄС вдвічі частіше, ніж середній українець. Більш високі показники (за кількістю віз на душу населення) також і у Молдови – одна віза на 27-29 осіб, проте необхідно враховувати, що більшу частину віз – це візи Румунії та Болгарії, які поки не входять до Шенгенської зони. Найменшу кількість віз на душу населення серед країн Східного партнерства отримує Азербайджан.
Найбільшим шенгенським консульством у світі є консульство Фінляндії у Санкт-Петербурзі, яке у 2009 році видало більше, ніж півмільйона віз. В Україні першість належить консульству Польщі у Львові (273,569 віз у 2009 році). Загалом консульства Польщі в Україні видали 39,8% усіх шенгенських віз.
Щодо кількості відмов, то їхній рівень в Україні складає біля 4% від кількості заявок. Для порівняння у Албанії та Боснії та Герцеговині ці показники становлять 13,5% та 6,3% відповідно.
"Чемпіонами" з відмов в Україні є консульство Іспанії в Києві (14,7%), консульство Німеччини в Києві (10,9%), а також консульства Латвії (10,2%)та Бельгії (9%). Низьку кількість відмов (1,5-3%) громадяни України у 2009 році традиційно отримували у консульствах Польщі, Словаччини, Угорщини, Швеції, Норвегії тощо.
Цікавим є також й те, що частка в категорії національних віз D складає 17,5% від всіх віз даної категорії, виданих у світі. Водночас, варто зауважити, що 87% з них видано консульствами Польщі.
Підсумовуючи, О. Сушко закцентував на тому, що Україна останнім часом зробила один крок вперед та два кроки назад на шляху до безвізового режиму з ЄС. Досягненням, на думку експерта, є зокрема прийняття Закону про захист персональних даних, який хоч і поки недосконалий, але надзвичайно необхідний. Кроками назад, за словами провідного експерта ГІ «Європа без бар’єрів», є рішення уряду щодо повернення до випуску паспортів з вклеєними фотокартками та ліквідація державної міграційної служби.
Відповідаючи на питання щодо регіонального лідерства України серед країн Східного партнерства зокрема у сфері лібералізації візового режиму, О. Сушко зауважив, що лідерство забезпечується не розмірами країни та чисельністю її населення, а насамперед успіхами.
Фото – Європейський Простір
