Україна має стати відкритішою та більш налаштованої на світові процеси, які передбачають постійний рух людей і капіталів, а це передбачає кардинальну зміну міграційної політики, зокрема, і створення сприятливих умов для трудової міграції – загалом.
На цьому наголосила виконавча директорка ГО «Європа Без Барєрів» Ірина Сушко в ході відкритої дискусії “Трудова міграція після війни: чи готові ми до нових тенденцій?”, що відбулася 15 вересня 2022 року.
«Сьогодні зарегульованість законодавства, бюрократична тяганина, складні процедури реєстрації себе та свого бізнесу, а також постійне адміністративне втручання контролюючих органів в життя та діяльність, лякають іноземців, які хочуть і можуть працювати в Україні, більше аніж бойові дії», – наголосила вона.
А все тому, що діючі засади міграційної політики України були сформовані задовго до пандемії та повномасштабної війни, а реалізація політики в сфері трудової міграції продовжує здійснюватися цілою низкою органів влади з мінімальними узгодженнями та без загальної координації.
«Сьогодні державну міграційну політику формує та реалізовує Державна міграційна служба, у той час як питаннями трудової міграції займалося Міністерство соціальної політики, а нині – Міністерство економічного розвитку, при цьому проблематика реінтеграції трудових мігрантів все ще знаходиться в компетенції Мінсоцполітики, що, своєю чергою, регулярно призводить до низки неузгодженостей та різночитань в профільному законодавстві», – пояснила І.Сушко.
За її словами, керівництво держави усвідомлює нагальність зазначеної проблеми, саме тому в проєкт Плану заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України включено пункт щодо оптимізації функцій органів державної влади в оформленні дозволів на працевлаштування та проживання трудових мігрантів.
«Однак цей пункт є тільки рамкою для серйозного та конструктивного наповнення його практичними завданнями, однак поки що не зрозуміло яким зі згаданих органів конкретно», – підкреслила вона.
При цьому І.Сушко переконана, що в питаннях трудової міграції приймати рішення, виставляти вимоги, створювати умови, а головне – здійснювати вплив на цю сферу, має не стільки держава, скільки ті, хто змушує економіку працювати – власники бізнесу, які виступають роботодавцями. У той час, як держава має взяти на себе роль координатора в запропонованій бізнесом моделі залучення трудових мігрантів.
В якості прикладу, вона навела, практики надання Україні міжнародної технічної допомоги на відновлення інфраструктури, де однією з вимог інвесторів було залучення в якості підрядників деяких робіт або частини всіх робіт громадян країни, яка надала кошти.
«Безумовно, ще тривалий час міграційні процеси в Україні будуть в фокусі органів влади, які займаються безпекою, а громадянам низки країн в’їзд на територію України буде «замовлено». Однак інтегруючись до розвинутої світової спільноти, Україна має правильно запаковувати свої економічні потреби в безпекову рамку, відкриваючись для тих, хто створює як попит, так і пропозицію, а також матиме право голосу, спрямовуючи в її економіку гроші», – підсумувала експертка.
Прес-офіс ГО «Європа Без Барєрів»