Пункт пропуску Лубня-Волосате: головні факти

На фото: Тимчасовий ПП Лубня під час Днів добросусідства у 2019 р. Фото zak.depo.ua

Проєкт пункту пропуску Лубня-Волосате в Закарпатській області фігурує в національних і регіональних програмах будівництва та розвитку з 1990-х років, однак попри це, реальних кроків до його створення за ці роки здійснено  майже не було. Унікальність цього проєкту полягає в тому, що в разі його реалізації Закарпатська область вперше матиме наземне сполучення не з трьома, а з чотирма країнами – до Румунії, Угорщини та Словаччини долучиться Польща. Разом з тим, перед проектом стоять і унікальні за своєю природою виклики – високогірне розташування та заповідні території навколо ускладнюють проєктування пункту пропуску, – які накладаються на загалом погану ситуації з плануванням і будівництвом пунктів пропуску в Україні.

«Європа без бар’єрів» за підтримки Міжнародного фонду Відродження та спільно з Дунайсько-Карпатською програмою зібрали основних стейкхолдерів процесу та проаналізували стан справ, перспективи пункту пропуску Лубня-Волосате, і головні проблеми, які стоять перед його відкриттям. Нижче наведено ключові тези з обговорення.

Чому потрібен ПП Лубня-Волосате

  • Цей пункт пропуску вперше поєднає Польщу з Закарпаттям
  • Новий ПП підштовхне розвиток навколишнього, доволі депресивного регіону
  • ПП Лубня сприятиме розвитку екологічного та культурного туризму, зокрема на території НПП «Ужанський»
  • ПП Лубня може сприяти розвантаженню польської заповідної території, де наявний надзвичайно великий туристичний потік, через який деградує місцева екосистема
  • У поєднанні з новим ПП Забрідь-Уліч на словацькому кордоні ПП Лубня-Волосате може стати елементом нового туристичного маршруту Словаччина-Україна-Польща

Кому потрібен ПП Лубня-Волосате

  • Запит на створення пункту пропуску існує з боку місцевих громад, НПП «Ужанський», Закарпатської регіональної влади (ОДА, обласна рада), Закарпатської митниці. З польського боку ідею створення ПП підтримує регіональна влада (маршалек Підкарпатського воєводства). Існують дані про часткову підтримку з боку польських «екологічних стейкхолдерів», які вважають, що продовження туристичних маршрутів до України розвантажить рекреаційну та екологічну інфраструктуру в Польщі, яка зараз страждає від надмірного навантаження.
  • У 2017 році про домовленість з польською стороною щодо ПП Лубня заявляв тоді спікер Верховної Ради Андрій Парубій
  • Необхідність побудови ПП Лубня зафіксована у Постанові Кабінету міністрів України Про затвердження Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки.
  • Водночас плани будівництва цього ПП не внесені у відповідний План на 2021-2023 роки, тобто найближча дата, коли можна чекати на початок будівництва – 2024 рік

Якою є ситуація зараз

  • Перспективний ПП Лубня-Волосате має бути побудований у гірському районі. Як з польського, так і з українського боку тут розташовані заповідні території (Бещадський національний парк з польського боку, Національний парк Ужанський – з українського).
  • З польського боку наявна розвинена туристична інфраструктура. Щороку його відвідують щонайменше 650 тисяч туристів.
  • З українського боку інфраструктура де-факто відсутня. Попри це, українську частину заповідних територій відвідує приблизно 35 тисяч туристів на рік. До цього району потрапляють навіть польські туристи, які для цього приїжджають зі Львівської області
  • З польського боку є дорога, яка не доходить до кордону приблизно 200 метрів
  • З українського боку є ґрунтова односмугова дорога, побудована приблизно 40 років тому, яка вимагає суттєвої розбудови у разі створення тут ПП
  • ПП Лубня-Волосате функціонував тимчасово під час Днів добросусідства, зокрема у 2019 році – 5 днів у травні і 3 дні у серпні. В цей час його перетинали 476 і 539 осіб на день відповідно, 2/3 з них були іноземці.
  • Взимку тут випадає 1-1,5 метра снігу, що ставить під питання можливість функціонування ПП в зимовий сезон.
  • Регіональна влада вже почала деякі підготовчі роботи. Зокрема, відбулася процедура землевідведення, існує архітектурний проєкт-ескіз пункту пропуску та проєкт дороги до нього.

Головні проблеми на шляху до побудови ПП Лубня-Волосате

Екологічна: польська сторона скептично ставиться до перспективи будівництва на території національного парку, який є пам’яткою ЮНЕСКО. Це практично унеможливлює питання про створення та функціонування автомобільного пункту пропуску і ускладнює питання побудови пішохідно-велосипедного.

Політична: Україна планує ПП Лубня майже виключно в односторонньому порядку. Діалог з польською стороною з цього приводу практично відсутній. Засідання ключової українсько-польської Комісії з питань пунктів пропуску востаннє відбувалося в грудні 2018 року. Питання ПП Лубня не зафіксоване на двосторонньому рівні у протоколах Комісії з питань пунктів пропуску чи Міжурядової координаційної ради з питань міжрегіонального співробітництва

Нормативна 1: Статус пункту пропуску. У згаданій вище Постанові Кабінету міністрів ПП Лубня має бути автомобільним. Через екологічне питання це є практично неможливим, як писалося вище.

Наразі обговорення ПП Лубня ведеться як про пішохідно-велосипедний, однак створення такого ПП є проблематичним з огляду на прогалини в українській нормативній базі:

  1. В Україні не існує органу, відповідального за побудову пішохідних пунктів пропуску. Наявні НПА врегульовують питання створення тільки залізничних, морських, повітряних ПП (усі – Мінінфраструктури) та автомобільних (Державна митна служба).
  2. Між Україною та Польщею неможливе створення велосипедних пунктів пропуску. В Угоді про пункти пропуску між Україною та Польщею говориться про пункти пропуску для перетину «на транспортних засобах або пішки». У польському законодавстві велосипеди включені до категорії «транспортні засоби» , в українському – ні. Таким чином, Україна не може відкрити велосипедний пункт пропуску з Польщею, якщо не змінить внутрішню класифікацію транспортних засобів, або Угоду про пункти пропуску з Польщею.

Нормативна 2: Проблема спільного контролю. Якщо польська сторона визнає неможливим будь-яке будівництво на своїй території, єдиною альтернативою залишиться створення пункту пропуску для спільного контролю на території України.

Наразі це є неможливим з двох причин. 1) Такої можливості не передбачає чинна Угода про Спільний контроль між Польщею та Україною. 2) Зміни до Угоди щодо будівництва спільного ПП на українській території є неможливими через суперечності між відповідною частиною Шенгенського кодексу про кордони та Конституцією України. Фактично, для будівництва ПП Лубня виключно на українській території сьогодні потрібно або змінювати Конституцію України, або лобіювати законодавчі зміни на рівні Європейського Союзу.

Шляхи вирішення проблем

Попри згадані вище труднощі, запит на створення ПП Лубня-Волосате залишається високим, і в цьому напрямку працюють регіональні і центральні органи влади.

На даному етапі Україні потрібно зосередитися на двох аспектах, які працюватимуть на наближення відкриття ПП Лубня

  1. Встановити діалог з польською стороною. Провести засідання Комісії з питань пунктів пропуску та Міжурядової координаційної ради з питань міжрегіонального співробітництва, на яких підняти питання ПП Лубня-Волосате
  2. Вирішити нормативні проблеми. Потрібно визначити орган, відповідальний за пішохідні пункти пропуску, та нормативно уможливити велосипедний рух між Україною та Польщею. Ці кроки мають значення навіть поза контекстом ПП Лубня, тому їх необхідно здійснювати незалежно від позиції польської сторони щодо даного ПП.

В дискусії брали участь:

Микола Погиба, Заступник начальника управління – Начальник відділу нормативного забезпечення прикордонного контролю Адміністрації Державної прикордонної служби України

Давид Макар’ян, Директор Департаменту адміністративно-господарської діяльності Державної митної служби України

Микола Ясевич, екс-в.о. голови Закарпатської митниці  

Уляна Гурчумелія, Управління з питань міжнародних зв’язків, технічної допомоги та протоколу Закарпатської обласної ради

Михайло Данканич, директор АРР Закарпаття

Богдан Проць, директор ГО “Дунайсько-Карпатська програма”

Ірина Сушко, директор ГО “Європа без бар’єрів”

Павло Кравчук, аналітик ГО “Європа без бар’єрів”


Публікацію підготовлено у рамках проєкту “Посилення діалогу з питань управління кордонами між громадськістю та органами влади”, який здійснюється за підтримки Європейського союзу та Міжнародного Фонду “Відродження” в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження” та Європейського Союзу.

Більше про проблеми та шляхи рішень для західного кордону України:

“Дорожня карта рішень для шенгенського кордону України”

«Кордон 777. Сучасні проблеми Шенгенського кордону України»

01030 Київ, Україна
Вул. Пирогова, 10Г
т./факс +38 (044)2386843, 2308376
office.europewb@gmail.com

Сайт створено в рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA). Відповідальність за зміст сайту несе ГО «Європа без бар’єрів». (С) 2009-2020 ГО «Європа без бар’єрів». Усі права захищено
Flag Counter
Показати
Сховати