Повномасштабна війна в Україні стала причиною найстрашніших подій за історію її незалежності, але водночас закриття неба для цивільної авіації та блокування морських портів стало передумовою для швидкого пошуку рішень з підвищення спроможності сухопутних «воріт» України. Започаткована у травні 2022 року ініціатива ЄС «Шляхи солідарності» сприяла створенню альтернативних логістичних маршрутів та терміновому усуненню транспортних затримок на кордонах, а спільний українсько-польський проєкт «Відкритий кордон» – розробці «ad hoc» рішень для нарощення пропускної потужності пунктів пропуску між двома країнами.
Але найбільш відчутний прогрес у розбудові пунктів пропуску через державний кордон (далі – ПП) та поліпшенні умов двосторонньої торгівлі відбувся на румунському напрямку, де протягом багатьох років спостерігався застій.
Як розвивався українсько-румунський кордон до вторгнення? Які чинники сприяли, а які – перешкоджали розбудові прикордонної інфраструктури? Що змінилося після початку повномасштабної війни та чи може бути досвід українсько-румунського кордону використаний для розбудови кордону з іншими державами? Дана записка є спробою проаналізувати ці питання на основі даних, накопичених за рік, що минув після початку вторгнення рф в Україну, спостережень та інтерв’ю з основними стейкхолдерами українсько-румунського кордону.
Аналітична записка “Українсько-румунський кордон: активізація після стагнації”
