Візова політика і практика Консульств Чеської Республіки в Україні

Дане дослідження ознайомить читачів з основними складовими візової процедури консульств Чеської Республіки в Україні у порівнянні з практикою видачі віз іншими дипломатичними представництвами держав-членів ЄС.

Ірина Сушко | MIGRATION ONLINE

Чеські консульства в Україні займають друге місце за кількістю усіх виданих віз, що видаються чеськими консульствами за кордоном.  В Україні чеські візи видають три установи: два Генеральних консульства у Львові і Донецьку та консульський відділ у Києві. У 2009 році всі три з них видали 93273 віз[1] всіх типів (як шенгенські, так і національні), що становить близько 20% від загальної кількості[2] чеських віз, виданих у світі (зокрема, в Києві – 47892 візи, в Донецьку – 30474 візи, у Львові -14634 візи)[3].

Запропонований матеріал включає результати систематичного моніторингу, проведенного Центром миру, конверсії та зовнішньої політики України (ЦМКЗПУ) та Громадською ініціативою "Європа без бар’єрів" з 2004 по 2009 рік[4].

Матеріал було підготовлено в рамках проекту Празького багатокультурного центру (Multicutural CentrePrague), що займається дослідженням міграційних питань в Центральній та Східній Європі.

Сучасний характер  візово-міграційних взаємин між Чеською Республікою та Україною   формувався під впливом різних історико-культурних та політичних чинників, зокрема внаслідок глибоких історичних зв’язків, успадкованих від Австрійської імперії, Чехословаччини у період між Першою та Другою світовою війнами і часів Радянського блоку.

Витворена на зламі різних цивілізаційних систем, основа сучасних взаємовідносин, контактів та мобільності населення між Україною та Чеською Республікою налічує чимало прикладів як взаємодії та співробітництва, так і вдосталь важких випробувань.  

З середини 1990-х років Україна стала країною-експортером трудових мігрантів до Чеської Республіки, де в даний час працюють десятки тисяч українських громадян, в основному в будівельній галузі та сфері послуг. Зі вступом Чеської Республіки до ЄС, суттєвим чином змінюється візова політика до громадян третіх країн, запроваджується візовий режим згідно правил та регуляцій ЄС.[5] До списку країн, громадяни яких потребували віз до Чеської Республіки, було включено і  Україну.

Таким чином, симетричний безвізовий режим, що існував між двома країнами в 1990-х роках, завершився у 2000 році. Після приєднання Чеської Республіки до Шенгену, візові вимоги  видачі віз громадянам України значно ускладнюються, хоча й до вступу цієї країни в Шенгенську зону в 2007, візова процедура характеризувалась як обтяжлива та непрозора[6], особливо  у порівнянні з іншими країнами регіону.

Чеська Республіка була першою країною ЦентральноСхідної Європи (ЦСE), яка у 2000 році ввела візи для українських громадян. Більшість країн ЦСЄ запровадили візовий режим тільки в 2003 році (Польща, Угорщина) та в 2004-2005 (Болгарія та Румунія) безпосередньо перед їх вступом до ЄС. Так, досить раннє запровадження віз  Чеською Республікою було обгрунтовано не лише  вступом до ЄС, але й питаннями внутрішньої безпеки.

Візова практика консульств Чеської Республіка систематично ставала об’єктом моніторингу "Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України" (ЦМКЗПУ) і громадської ініціативи "Європа без бар’єрів" (ЕББ) у співпраці з іншими аналітичними центрами.  Моніторинг проходив з 2004 по 2009 рік, останній етап якого був проведений влітку 2009 року[7].

Структурно дослідження включає найбільш важливі етапи процедури видачі віз країнами-членами ЄС та зокрема, Чеською Республікою. З 2008 об’єктом дослідження стало  вивчення рівня виконання Угоди про спрощення оформлення віз  між Україною та ЄС. Кількість респондентів змінювалась кожного року в залежності від завдань та методології. Зміни кількості респондентів коливаються від 40 –  до 100 в кожному консульстві.

Параметри дослідження:
• Доступ до інформації
• Черги біля консульської установи
• Ставлення консульських працівників до заявників
• Тривалість очікування рішення
• Кількість  відмов і надання пояснень у випадку відмов,
• Доступність багаторазових і довгострокових віз
• Вартість візи
• Необхідні документи, складність процедури
• Оцінка змін процедури у порівнянні з попередніми роками
 

Результати моніторингу[8]

1. Доступ до інформації

Найбільш поширені методи інформування заявників, що застосовують консульства країн ЄС, –  дошка оголошень перед консульством, телефон та Інтернет.

Критерії, що характеризують ефективний рівень інформування – доступність та індивідуальний підхід. Кожне консульство має власне бачення щодо інформування з огляду на те, що рівень обізнаності  заявника безпосередньо впливає на результат візового клопотання. Чеські консульства застосовують практику індивідуального інформування, коли відповідний службовець надає візові консультації всім, хто зміг додзвонитись. Дана практика є позитивною з огляду на те, що більшість досліджуваних консульств використовує лише загальну візову інформацію, яка попередньо записана на телефонній плівці.

Візові заявки доступні у кожному чеському консульстві. Їх можна отримати як в приміщенні самого консульства, так і  завантаживши з веб-сайтів відповідних дипломатичних установ.

За результатами дослідження 2006 року, 48% заявників оцінили практику доступу до інформації як "дуже хорошу". Згідно останнього опитування (2009) кількість заявників, задоволених якістю доступу до інформації,  суттєво не зросла.

Ймовірно, що тимчасове припинення роботи Генерального консульства ЧР у Львові (з квітня по серпень 2009 року) спровокувало зростання кількості невдоволених заявників, що мусили долати відчутну відстань до Києва за візами, а  несвоєчасне інформування громадськості щодо відновлення роботи даного консульства лише збільшило кількість негативних оцінок.

Іншим опосередкованим критерієм оцінки якості інформації є  комерційні фірми, що надають інформаційні послуги за додаткову плату біля будівлі консульства. Представників від таких  фірм поблизу чеських консульств, зокрема у Києві та Львові, знаходиться чимало, які допомагають заявникам підготувати відповідні документи для  візи за відповідну плату.

Рекомендація:

Способи інформування заявників щодо особливостей  національного законодавства Чеської Республіки повинні бути покращені, а інформацію, що стосується видачі віз слід регулярно оновлювати на веб-сайті, при цьому,  застосовуючи й інші шляхи інформування.

2. Черги перед консульством

Наявність черги перед консульством є показником слабкої організації  візової процедури.

Чеські і польські консульства завжди оточені ланцюжком «живих» черг.  Лише у 2009 році чеські консульства використали практику завчасної реєстрації, однак такий підхід був застосований лише для заявників, що звертаються за національними візами, при цьому більшість заявників були змушені стояти в «живих» чергах. Не відкидаючи усіх складностей та проблем, пов’язаних з «живими» чергами, варто однак зазначити, що  практика «живих» черг має одну перевагу над завчасною реєстрацією:  заявники можуть самостійно обрати день, який їм підходить, не чекаючи призначення консульства.

Згідно результатів дослідження 2006 року,   більше 81% заявників стояли в черзі на різних етапах візової процедури. За даними останнього моніторингу 2009 року, ситуація з необхідністю очікування в чергах залишилась проблемною, зокрема у випадку консульства, розташованого у Львові, де в серпні 2008 року 97,5% заявників стояли в черзі. В 2009 році цей показник знову відповідав рівню 2006 року, тобто, спостерігалося певне покращення ситуації. Однак, зменшення чи збільшення черг не регулюється службовцями консульств, а радше залежить від сезонних чинників, свят тощо.

Оскільки черги є невід’ємним атрибутом чеських консульств, постає питання скільки часу заявник витрачає у черзі. Згідно даних за 2006 рік,  середній час, проведений у черзі перед чеським консульством складав 1,9 години. Ситуація дещо покращилася в 2008 і 2009 роках, коли дослідження показали значне зменшення часу очікування – більше 50% заявників повинні були чекати менше ніж 40 хвилин.

Найгірша ситуація у львівському консульстві, де за результатами дослідження 2009 року, 44,8% здобувачам віз довелося чекати більше 3 годин.

Рекомендація:

Ефективність роботи консульств повинна бути підвищена за рахунок збільшення кількості віконець для збору документів та видачі віз.

Для поліпшення умов очікування біля консульств, необхідна більш тісна співпраця між відповідною дипломатичною місією і місцевою адміністрацією в Києві, Донецьку і Львові. Ця проблема полягає у солідарній відповідальності консульств і місцевих органів влади.

3. Ставлення до заявників

Ставлення консульських службовців до заявників це не лише поведінка, але і готовність надати детальну інформацію, зрозумілою для здобувачів віз мовою.

За результатами у 2006 р. поведінка співробітників візового відділу консульства Чеської Республіки у Києві була оцінена як "дуже добра" 45% респондентами. Однак, це був один з найнижчих результатів у порівнянні з іншими досліджуваними консульствами, зокрема, консульствами Польщі, Фінляндії, Великої Британії та Бельгії. За результатами моніторингу у 2008 році трохи більше 40% заявників дали оцінку службовцям чеського консульства як "дуже добре", що поставило дане консульство в середину рейтингу.

Невідомо, чи ситуація змінилась на краще, оскільки дане питання не було  включене в дослідження 2009 року.

При порівнянні роботи чеського консульства з роботою інших вітчизняних установ, більшість заявників прийшли до висновку, що співробітники консульства Республіки Чехія ставляться до своїх клієнтів значно краще, ніж співробітники в українських державних управліннях.

4. Тривалість очікування  рішення.

Тривалість візової процедури визначається як період між першим та останнім візитом заявника до консульства. Тривалість очікування рішення є окремим виміром обтяжливості  процедури, до якого входить також і кількість візитів, необхідних для того, щоб завершити процес клопотання візи. Крім того, дослідження 2008 і 2009 років було спрямовано на визначення рівня дотримання консульствами норм Угоди про спрощення оформлення віз, зокрема положення про 10-денний термін  обробки  візових заявок.

Дослідження 2006 року виявило, що з усіх десяти досліджуваних консульських установ, період очікування щодо прийняття рішень був найдовшим у чеських консульствах, – більше двох тижнів. Більш ніж 58% претендентів з чеських консульств в 2008 і 2009 роках відзначили, що вони чекали рішення консульства протягом 6-10 днів, що вже відповідає вимогам Угоди про спрощення візового режиму між Україною та ЄС.

Однак, 21% респондентів довелося чекати рішення більше ніж 10 днів.

Рекомендації:

Консульство повинно  приймати рішення протягом 10 днів. Тільки невелика частина заявок може розглядатися довше (як виняток, а не як правило)

5. Кількість візових відмов і наданих пояснень.

Відмови у видачі віз є одним з найбільш чутливих аспектів візової процедури в цілому. Надання інформації про причини відмови щодо видачі віз залишається актуальною проблемою, а відсутність пояснень у разі відмови викликає відчуття непрозорої діяльності консульської установи.

Незважаючи на вступ в дію Шенгенських правил, що мали уніфікувати візову процедуру, практика багатьох консульств має свої відмінності, підтвердженням яких є різна кількість відмов. Нерідко різна трактовка  шенгенських правил призводить до значної відмінності між  країнами щодо відмов у наданні віз: від 1% (Литва) до  17% (Чехія) у 2009 році згідно даних опитування заявників. При цьому заявники консульств Чеської Республіки констатують найбільшу питому вагу відмов з-поміж усіх країн Шенгенської зони.  

Важливо відзначити, що за офіційними даними  2009 року всі три чеські консульства, видали різко відмінну кількість відмов. Так, у Києві та Донецьку рівень відмов складав близько 3-4%, в той час як Генеральне консульство, розташоване у Львові відмовило 1333 заявникам з 12239, що складає близько 11%.

У більшості випадків заявники, яким було відмовлено у візі, отримали формальні пояснення, а 9,1% заявників взагалі не були проінформовані про причини відмови. Ситуація з поясненням причин відмови має змінитись з 2011 року, оскільки згідно Візового кодексу ЄС вступить в силу норма, що зобов’язуватиме консульства надавати заявникові письмове обгрунтування  причин відмови.

Таким чином, офіційні і публічні дані моніторингу  2009 року не збігаються, що можна пояснити сезонними тенденціями – більше відмов у літній період (протягом періоду дослідження) 2009 року, коли економічна криза досягла своєї кульмінації і спровокувала подальшу міграцію.

Рекомендація:

Відмова у наданні візи – це лакмусовий папірець прозорості процедурних правил та рішень, що приймаються службовцями консульських установ. Чеська республіка відноситься до «чемпіонів» за кількістю відмов, тому важливо виявити причини цього явища і виявити достатню політичну волю з метою зменшення даного показника. Необхідно забезпечити  заявників правом апеляції (оскарження) негативного рішення[9], з усією необхідною супровідною інформацією та порадами.

6. Доступність багаторазових та довгострокових віз

Візовий кодекс ЄС, що вступив у дію 5 квітня 2010 року запровадив нижню межу терміну дії стандартної багаторазової візи – 6 місяців, із перспективою видачі наступних віз з терміном дії до 5 років.

Основна проблема всіх досліджуваних шенгенських консульств їх схильність видавати багаторазові в’їзні візи з обмеженим терміном дії. Наприклад, у 2008 році консульства нових країн Шенгенського простору (які вступили в зону в 2007), зокрема й консульства Чеської Республіки,  видали більше половини своїх багаторазових віз терміном дії на 1 місяць або й  менше.

Згідно результатів моніторингу, проведеного в 2009 році, кількість багаторазових віз з  питомою вагою терміном дії понад 5 місяців збільшилась з 13-14% до 20%, що є позитивною ознакою. Приблизно кожна десята віза має термін дії один рік. Найкращі результати стосовно видачі багаторазових довгострокових віз демонструють консульські установи Угорщини (більше половини віз – терміном дії понад 5 місяців), найнижчі  – Греція, Іспанія, Чеська Республіка.

Чеська Республіка за даними дослідження у 2009 році практично не видає довготермінових віз з терміном дії понад рік (жодного зафіксованого дослідженням випадку). Лише 6% віз, виданих консульствами Чеської Республіки, мають термін дії від 6 місяців до 1 року.

Рекомендація:

Необхідно максимально користуватися положеннями Угоди про спрощення оформлення віз та Візового Кодексу ЄС щодо видачі довгострокових та багаторазових віз. Ці документи відкривають можливості для значно більш широкого застосування видачі довгострокових віз, ніж нині практикується консульствами Чеської Республіки.

7. Вартість візи

Згідно положень Угоди про спрощення оформлення віз, між Україною та ЄС, що вступила в дію на початку 2008 року, візовий збір для громадян України не може перевищувати 35 Євро, а для визначених 14-ти категорій громадян, що прагнуть отримати дозвіл на короткотермінову подорож (окрім тих, що пов’язані з працевлаштуванням та визначаються як візи категорії «Д» або так звані «національні візи»), –  консульський збір взагалі скасовується.

Згідно дослідження проведеного в 2009 році, 44% заявників Чеських консульств не платили за візу, 7%  опитаних вказали про витрати на оформлення візи, що відповідали сумі більше 70 Євро, які сплачують за пришвидшений розгляд візової заявки.

Рекомендація:

В 2009 році окремі країни-члени ЄС скористались своїм правом на регулювання візового збору за національні візи, знизивши або скасувавши відповідний збір, зокрема, було укладено міжурядову угоду між Україною та Литвою про відмову від консульських зборів за національні візи для українських громадян. Подібна угода вже підписана з урядом Словацької республіки[10] Ознакою дружності  та відкритості Чеської Республіки в напрямку суттєвої лібералізації візового режиму з Україною міг би стати крок до скасування візового збору за національні візи. 

8. Документи, складність процедури

Документи, що подаються для оформлення візи, чітко визначені Візовим кодексом ЄС та Угодою про спрощення оформлення віз. Однак на практиці їх перелік відрізняється, оскільки залежить від візової політики кожної з  дипломатичних установ країн ЄС.

Дізнатись про вимоги до пакету документів можна з інформаційних стендів, розташованих біля консульських установ, подані вони й на веб-сайтах консульств.  Для заявників на різні типи віз (короткострокові, довгострокові тощо) виписані різні вимоги щодо необхідних документів. Окрім загальноприйнятих, консульства мають право затребувати й низку додаткових документів, в залежності від бачення службовців диппредставництва.  Тому  заявники вимушені готувати різні списки документів, що робить інколи процедуру їх збору досить непростою.

Згідно моніторингу 2008 року, жодних істотних змін, що стосуються кількості і характеру документів, перерахованих статтею 4 Угоди про спрощення оформлення віз, не зафіксовано. Дослідженням було виявлено стійку тенденцію, що є характерною для усіх консульств країн Шенгену: стаття 4 Угоди  порушується, оскільки до  переліку документів, що обґрунтовують мету поїздки додаються вимоги обґрунтування матеріального забезпечення та намірів повернутися на батьківщину.

За даних обставин політика чеських консульств в Україні не дуже відрізняється від середнього показника по ЄС, оскільки зазначені проблеми є досить типовими, коли справа стосується шенгенської (не національної) візи.

 Рекомендація:

Необхідно заборонити, окрім виключних випадків, вимагати у заявників документи, що традиційно викликають відчуття приниження (документи щодо сімейного стану, особистих стосунків, місця роботи, посади та розміру зарплати, комерційного стану підприємництва, наявності нерухомості та інших доказів «міцного зв’язку з батьківщиною». Винятком можуть бути тільки справи раніше депортованих осіб або тих, хто має інші доведені випадки конфлікту з законом.

Варто передбачити норму, яка б надавала заявникам подавати візове клопотання у вигляді факсів чи сканованих документів у випадках, коли йдеться про документи з-за кордону.

 9. Оцінка змін процедури отримання візи у порівнянні з попередніми роками

На зміну процедур одержання візи загалом вплинули два основних чинника:  розширення 21 грудня 2007 року Шенгенського простору та запровадження у дію з 1 січня 2008 року Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз.

У відповідях заявників, (в опитанні брали участь лише ті респонденти, які мали попередній досвід поїздок) спостерігалась очевидна тенденція: більшість здобувачів віз країн «нового Шенгену», зокрема й консульств Чеської Республіки, вказували на «значне погіршення» чи «погіршення» у сфері вимог документів,  кількості відмов та доступності багаторазових/довгострокових віз.

У 2009 році оцінки візової політики і практики були суттєво ускладнені кількома нововведеннями з боку чеського уряду: запровадження  вимоги надання довідок про відсутність інфекційних хвороб (СНІДу та Сифілісу) тим заявникам, що клопотали про довготермінові візи. Дане рішення хоч і було скасовано в березні 2010 року, однак майже річна дія даної вимоги спричинила низку обурення та критики з боку українських заявників.

Призупинення видачі довготермінових (робочих) віз консульствами Чеської республіки  з квітня по жовтень 2009 року та з березня 2010 року сприяло збільшенню негативних оцінок чеської візової практики з боку українських заявників.

Рекомендація:

Загальна логіка візових взаємин України та держав-членів ЄС розвивається в руслі поступової лібералізації візового режиму, визначеної для країн Східного партнерства з кінцевою метою його усунення. Таким чином, будь-які дії, спрямовані на ускладнення процесу оформлення віз  не відповідають загальній логіці процесу. Держави-члени ЄС повинні уникати введення додаткових вимог і умов для отримання візи, натомість жорстко дотримуючись принципів, закладених Угодою про спрощення оформлення віз та положень Візового кодексу ЄС.

Висновок

Чеська Республіка є однією з провідних держав-членів ЄС за кількістю виданих віз  українським громадянам. Серед усіх країн Шенгенської угоди консульства Чеської Республіки видали в Україні в 2009 році близько 8% від усіх віз (93 273 з 1125659 усіх категорій віз, виданих в Україні). Тільки Польща (439 348) та Німеччина (101 438), видали більшу кількість віз в Україні. Близько 20% всіх чеських віз в світі було видано в Україні, а це друге місце після Росії за кількістю виданих віз Чеською Республікою за кордоном. Чехія є також традиційно улюбленим місцем для українських туристів, залишаючись досить популярною й серед інших європейських країн.

Чеська Республіка ділить друге місце з Угорщиною за кількістю консульств в Україні, (перше місце посідає Польща зі своїми шістьма консульствами). Робота трьох консульських відділів у Донецьку, Львові та Києві сприяє вирішенню однієї з чутливих проблем українських заявників, –  проблеми відстаней.

З іншого боку, українські заявники проводять більше часу в чергах біля Чеських консульств, а високий рівень відмов та складний процес клопотання віз, характеризують візову практику Чеської Республіки як менш дружню, у порівнянні з відповідною практикою інших країн Центральної та Східної Європи.

Міграційні проблеми (реальні або перебільшені)  є основною причиною застосування Чеською Республікою суворих візових вимог щодо українських заявників. Так, наприклад, Чеська Республіка була єдиною державою-членом ЄС, що створила додаткові вимоги для українських громадян у 2009 році шляхом введення обов’язкового подання сертифікатів, що підтверджували відсутність певних хвороб у заявників, які прагнули отримати національну візу для довгострокового перебування. Додатковим аргументом може слугувати факт закриття на кілька місяців  Генерального консульства Чеської Республіки у Львові без оприлюднення причин перерви в роботі..

На жаль, наведені факти впливають на формування загального сприйняття Чеської Республіки в Україні серед українських заявників, як менш дружньої країни, ніж інші держави Центральної та Східної Європи.

 


[1] Рада Європи, Брюссель, 9 липня 2010  10002/1/10, Rev 1

 http://register.consilium.europa.eu/pdf/en/10/st10/st10002-re01.en10.pdf

[2] Загальна кількість виданих віз Чеською Республікою  станом на 2009 рік сягла 467,967, в той час як три консульства Чеської Республіки в Росії видали 216,960 віз

[3] Відносно невелика кількість виданих віз Генеральним консульством Чеської Республіки у Львові пов’язана перервами в роботі даної установи в 2009 році.

[4] Нижченаведений аналіз політики і практики чеських консульських установ в Україні (Київ, Донецьк, Львів), створений на основі даних громадського моніторингу візової політики і практики, що був проведений громадською ініціативою «Європа без бар’єрів» і на основі офіційних даних щодо обміну статистичною інформацією про видачу уніфікованих віз за 2009 рік, опублікованих Європейською Радою на 9 червня 2010 року. 

[5] Як зазначено в Додатку 1 Регуляції Ради Європи 539/2001 «Чорний список Шенгену» (“Schengen Black List”).

[6] Результати громадського моніторингу 2005 – 2006 роки. Моніторинг візової політики країн Європейського Союзу. Аналітичний звіт. Варшава, 2006

[7] Повний огляд результатів знаходиться на сайті «Європи без бар’єрів» www. novisa.org.ua

[8] У даному  розділі наводяться результати досліджень, проведених у 2006, 2008 і 2009 роках.

[9] Вступ в дію Візового Кодексу , зокрема статті 32 зобов’язує консульства інформувати заявників щодо процедурних особливостей реалізації такого права. Однак, на практиці дана норма може ігноруватись працівниками консульств, а тому важливо аби цей принцип став беззаперечним в роботі кожного консульства. 

[10] Україна і Словаччина домовились про скасування консульського збору за національні візи 7 жовтня 2010 року. Міжурядова угода набере чинності на тридцятий день після обміну сторонами повідомленнями про виконання своїх внутрішньодержавних процедур.

 

 

01030 Київ, Україна
Вул.. Володимирська 42, оф.21
т./факс +38 (044)2386843, 2308376
office.europewb@gmail.com

Сайт створено в рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA). Відповідальність за зміст сайту несе ГО «Європа без бар’єрів».

(С) 2016-2017 ГО «Європа без бар’єрів». Усі права захищено
Flag Counter
Показати
Сховати