«Європа без бар’єрів» оприлюднює власний аналіз зведеної статистики країн-членів Європейського Союзу щодо видачі віз громадянам України та інших країн світу за 2009 рік. Подібний аналіз публікується в Україні вперше і проливає світло на основі кількісні параметри: кількість виданих віз всіх категорій, місце України у візовій статистиці ЄС, спроможність окремих консульств, питома вага відмов в цілому і в розрізі – по країнах тощо.
Європейський Союз 9 червня 2010 року оприлюднив на своєму офіційному веб-сайті статистику щодо видачі віз громадянам третіх країн. Зведена таблиця, повністю ознайомитись з якою можна тут, містить інформацію щодо кількості виданих віз усіма консульськими установами в світі усіх країн, що є учасниками Шенгенської угоди.
Протягом 2009 року консульські установи країн Шенгенської угоди видали громадянам третіх країн, що потребують візу для в’їзду в ЄС, 12,190,687 віз всіх категорій, серед яких 10,241,000 (понад 80%) – візи категорії С, або шенгенські візи для короткотермінового перебування.
Специфікою України слід вважати відносно високу питому вагу віз категорії D – національних віз для тривалого перебування. Якщо в найбільш масовій категорії С частка України складає 8,4%, то категорії D – 17,5% всіх віз даної категорії в світі. Загалом в Україні видано 182 тисячі таких віз, 87% з них – консульськими установами Польщі.
Шосте місце Білорусі привертає до себе увагу (449,351 віз або 3,7%). Враховуючи відносно невелику кількість населення цієї країни (біля 9,5 млн), саме Білорусь після переходу всіх країн Західних Балкан у категорію «безвізових» триматиме першість у світі за кількістю віз ЄС на душу населення.
В 2009 році одна віза країн-учасниць Шенгенської угоди припадала на 21 жителя Білорусі, тоді як в Україні та Росії – вдвічі менше: одна віза на 41-43 особи, Туреччина – одна віза приблизно на 160 осіб, Китай – одна віза на три тисячі осіб.
.jpg)
Заслуговує уваги порівняння даних по країнах «Східного партнерства». Україна отримує більше віз, ніж інші п’ять країн разом узяті, однак сенсації у цьому факті немає, адже населення України є більшим за населення п’яти інших країн СхП.
Найбільші Шенгенські консульства. Консульство Польщі у Львові є найбільшим іноземним консульством в Україні і найбільшим консульством Польщі за кордоном за кількістю виданих віз. Показник 273,569 віз за 2009 рік означає, що дане консульство видало кожну четверту візу із усіх, виданих на території України країнами-учасницями Шенгенської угоди. Враховуючи, що загалом всі консульські установи Польщі у світі видали у 2009 році 795,387 віз, можна констатувати, що одне консульство у Львові видало понад третину всіх польських віз у світі.
В той же час навіть цей показник робить Консульство Польщі у Львові лише четвертим шенгенським консульством у світі. Другу та третю позицію у цьому рейтингу посідають консульства Італії (315,356 віз) та Іспанії (276,765 віз) у Москві.
А беззаперечна світова першість належить консульству Фінляндії у Санкт-Петербурзі, яке видало у 2009 році 542,525 віз. Для порівняння, це половина всіх віз, виданих в Україні всіма консульствами ЄС; це майже дорівнює кількості віз, виданих всіма консульствами ЄС в Китаї (що посідає третю позицію за кількістю виданих віз ЄС) і більше, ніж кількість віз, виданих всіма консульствами ЄС в Туреччині.
Специфіка та результати роботи деяких національних консульських служб в окремих «привілейованих» країнах свідчать про достатню гнучкість норм Шенгену і залежність візової практики від політичних міркувань. Прикладом цього можна вважати візову практику Фінляндії в Росії та Польщі в Україні.
Роль консульських служб Фінляндії в Росії перегукується із роллю Польщі в Україні, частка якої у забезпеченні візами громадян України є ще більш вражаючою. Так, п’ять консульств Польщі в Україні (у Києві, Львові, Луцьку, Одесі та Харкові) протягом 2009 року видали 439,348 віз, що складає 39,8% всіх віз, виданих на території України країнами-учасницями Шенгенської угоди. 55% всіх польських віз у світі видається в Україні.
Візова практика Фінляндії в Росії та Польщі в Україні свідчить про те, що ступінь обтяжливості отримання шенгенської візи є більшою мірою справою політичної волі і тих установок, що надаються консульським працівникам, аніж суто питанням букви шенгенського законодавства.
Відмови у візах. Україна отримує 9,2% всіх віз країн-учасниць Шенгенської угоди, і при цьому біля 6% всіх відмов. Це означає, що українським заявникам відмовляють рідше, ніж у середньому по світу. Рівень відмов в Україні складає біля 4% від кількості заявок (якщо рахувати всі типи віз) і біля 4,6% якщо враховувати тільки шенгенські візи (категорії В та С), що свідчить про близькість України до контрольної позначки у 3%, яку в самому ЄС вважають рівнем безпеки, що береться до уваги при скасуванні візового режиму. Для порівняння, в Албанії яка претендує на скасування віз вже цього року, питома вага відмов сягає 13,5% (у 2008 році було 18%, а в 2007 – 21%)
Абсолютним «чемпіоном» з відмов на території України є Консульство Іспанії в Києві, яке у 2009 році відхиляло кожну сьому заявку (14,7%). Друге місце за відсотком (10,9%) і першість за абсолютним показником(11705) відмов посідає консульство Німеччини в Києві. Високий відсоток відмов (понад 10%) зафіксовано у консульстві Чехії у Львові, тоді як інші консульства цієї країни (у Києві та Донецьку) дають значно меншу кількість відмов (2-4 %). Низьку кількість відмов (2-3%) традиційно дають консульства Польщі, Словаччини, Угорщини, Швеції, Литви та Естонії.
Позитивним фактором є скорочення питомої частки відмов по таких традиційно «проблематичних» консульських установах як консульства Франції (до 5,7%) та Австрії (до 2,6%). Найнижчу кількість відмов надають консульства Румунії та Болгарії (до 1%), але ці країни наразі не входять до Шенгенської зони і видають лише національні візи, тому цей результат необхідно сприймати із відповідним застереженням.
Україна належить до країн-лідерів на «візовій карті» Європейського Союзу. Її громадяни отримують майже кожну десяту шенгенську візу в світі. Цей факт зумовлює глибоку взаємну зацікавленість України та ЄС у сфері міграційної безпеки та створює підстави для продуктивного візового діалогу, метою якого є, з одного боку, скасування візового режиму з боку ЄС, з іншого – забезпечення належних гарантій безпеки з боку України: у сфері безпеки документів, охорони кордонів, боротьби з нелегальною міграцією, іншими видами транскор-донної злочинності та корупцією.
Відносно невисокий показник відмов у наданні віз (4-4,6%) свідчить про достатню якість, чесність і обґрунто-ваність абсолютної більшості візових заявок з боку громадян України. За даним показником Україна близька до 3-відсоткової «межі безпеки», яку ЄС встановлює до країн, що претендують на безвізовий режим.
Фактично, пропорція відмов, будучи накладеною на спостереження за політичними позиціями держав, доволі точно віддзеркалює політичну готовність окремих країн ЄС до подальшої лібералізації візового режиму з Україною: чим менше відмов, тим більше готовність певної країни до рішення щодо скасування віз для громадян України.
