15 липня Жак Барро, комісар ЄС з питань правосуддя, свободи та безпеки, оголосив, що Єврокомісія рекомендуватиме Раді ЄС скасувати візовий режим для Сербії, Македонії та Чорногорії з 1 липня 2010 року.
Переклад Європа без бар’єрiв
Досвід цих країн, які, завдяки послідовній роботі власних урядів та парламентів, виконали базові критерії безвізових країн (про це див. у Оціночній таблиці в кінці документу), дозволяє зрозуміти як критерії, так і процедури надання безвізового режиму з боку ЄС.
Знання процесу прийняття рішень в ЄС є дуже важливим, адже дозволяє розрахувати необхідний час та зусилля, зрозуміти умови, а також убезпечитися від завищених очікувань, якими часто грішать вітчизняні політики і коментатори.
Коли питання виконання Україною умов та критеріїв скасування візового режиму буде внесено до офіційного порядку денного ЄС, розпочинається процедура, описана нижче.
Інститути ЄС, що беруть участь в ухваленні рішення:
* Європейська Комісія (ЄК), є єдиною інституцією, яка має право вносити поправки до нормативного акту ЄС, в якому у Додатку І перераховуються ті країни, громадяни яких повинні мати візу для в’їзду на територію Шенгенського простору (чорний список), та у Додатку ІІ – ті країни, громадяни яких звільнені від необхідності мати візу (білий список). Це – постанова Ради ЄС № 539/2001; [1]
* Рада ЄС, в якій представлені усі 27 країн-членів ЄС. За постанову № 539/2001 та внесення змін до неї (після відповідного рішення ЄК) Рада повинна голосувати кваліфікованою більшістю (повний консенсус не є жорстко необхідним). Певною мірою це полегшує завдання для країн-претендентів, адже опозиція однієї чи навіть кількох країн-членів може бути перекрита голосами кваліфікованої більшості; [2]
* Європейський Парламент, з яким необхідно провести консультації перш ніж Рада проголосує. В той же час Рада не зобов’язана виконувати рішення парламенту.
Законодавча процедура починається з Комісії, яка офіційно висуває пропозицію щодо внесення поправок до постанови Ради ЄС № 539/2001.
На прикладі розгляду питання Західнобалканських країн процес підготовки рішення про надання безвізового режиму виглядав таким чином:
Протягом перших 3-х місяців 2009 року, 15 експертних місій, до складу яких входили експерти з країн-членів ЄС, визначали рівень виконання Дорожньої карти до безвізового режиму, що були надані цим країнам навесні 2008 року. Комісія включила їх висновки до своєї другої серії оціночних доповідей, яка була надіслана країнам-членам ЄС 18 травня 2009 року.
В Комісії, два комісара і два департаменти під їх керівництвом відповідають за справу лібералізації візового режиму: у нинішній ЄК, термін повноважень якої спливає у жовтні 2009 року, це Жак Барро, комісар ЄС з питань правосуддя, свободи та безпеки, голова Генерального директорату з питань правосуддя, свободи та безпеки (DG JLS); та комісар з питань розширення, голова Генерального директорату з питань розширення (DG ENLARG) Оллі Рен. Керівництво здійснюється Директоратом з питань правосуддя, свободи та безпеки оскільки візова політика підпадає під його компетенцію.
На зустрічі в Брюсселі 25 травня Комісія представила оціночні доклади чиновникам країн-членів, які займаються Західними Балканами та візовими питаннями. Із змістом цих оцінок можна ознайомитись тут.
Дискусії тривали протягом червня. На цих зустрічах Комісія заслухала позиції стосовно країн, які заслуговують на скасування візового режиму. Міністри закордонних справ ЄС провели першу, досить неформальну дискусію 15-16 червня.
Нарешті, 15 липня ЄК оголосила позитивне рішення щодо трьох країн – Македонії, Сербії та Чорногорії, незважаючи на певні недоопрацювання двох останніх країн, але винагороджуючи суттєвий прогрес, досягнутий ними протягом кількох останніх місяців. Щодо двох інших країн регіону – Албанії та Боснії і Герцеговини – висновки є стриманими або негативними, отже питання про безвізовий режим для них у 2009 році вирішене не буде.
DG JLS склав проект запропонованої поправки. Пропозиція є стислою, від 2 до 3 сторінок – як у поправках до Постанови Ради № 539/2001, які запровадили візовий режим для Еквадору у 2003 році та відмінили тимчасовий характер безвізового режиму для громадян Румунії у 2001 р. Після опису необхідних видалень у Додатку І та доповнень у Додатку ІІ, у документі буде декілька вступних речень.
Однак, цей проект ще не є офіційною пропозицією Комісії. Спочатку вона повинна пройти "внутрішньо-службову консультацію". Завдяки цьому процесу інші генеральні директорати Комісії (усього їх 40) запрошуються до внесення коментарів і пропозицій. Юридична Служба Комісії завжди є частиною внутрішньо-службової консультації для гарантії того, що кожний документ буде юридично озвучений. Коли документ коротше ніж 20 сторінок, як у цьому випадку, внутрішньо-службова консультація триває 10 робочих днів. Тоді, імовірно, пропозиції Комісії прийдеться змінити формулювання відповідно до порад і коментарів інших генеральних директоратів.
Запропонована поправка також повинна бути перекладена на 22 офіційних мови ЄС (усього 23 мови), це займе принаймні ще один місяць. Однак, як тільки поправка буде перекладена на англійську, французьку і німецьку – три робочі мови Комісії – вона ухвалює пропозицію, надаючи їй офіційний статус.
Прийняття Комісією означає згоду між усіма 27 Комісарами ("Колегією"). Зазвичай, існує два способи досягнення згоди між ними: за допомогою письмової або усної процедури. Згідно з письмовою процедурою, Генеральний секретаріат Комісії надсилає пропозиції до кабінетів цих 27 Комісарів, у яких є 5 робочих днів для того, щоб заявити про свої заперечення. Якщо вони не заперечують, пропозицію вважають прийнятою. Усна процедура означає, що ці 27 Комісарів обговорюють і ухвалюють пропозицію на щотижневій зустрічі. Згідно із правилами, Комісари голосують більшістю; але як правило, вони завжди намагаються досягти консенсусу. (Протягом 48 годин після усного прийняття, або перед закінченням письмової процедури прийняття пропозиція повинна бути перекладена всіма мовами ЄС. Проте, іноді це правило ігнорується.)
Слідом за прийняттям, Комісія передасть пропозицію до Ради, а Рада представить її Європейському парламенту. Відповідно до так званої "консультаційної процедури", Європейський парламент повинен висловити свою точку зору по пропозиції Комісії перш, ніж Рада зможе поставити її на голосування.
У Європейському парламенті (ЄП) внесену пропозицією розглядатимуть відповідальні (провідні) комітети – у цьому випадку, Комітет з громадянських свобод, юстиції і внутрішніх справ (LIBE). Однак, Комітет у закордонних справах (AFET) також запропонує свою точку зору. Доповідач ЄП з LIBE, завдання якого полягає в тому, щоб провести пропозицію через комітети й прокласти шлях до пленарного голосування, також ознайомиться з думками, наданими іншими комітетами, включаючи AFET (у якого буде свій власний доповідач для обговорення).
Комітети зазвичай обговорюють досьє протягом принаймні трьох окремих зустрічей (представлення, потім дебати та обговорення поправок, після чого – голосування). Однак, основне питання – позиції політичних груп. Вони проінструктують своїх членів, яку точку зору обрати і як голосувати у комітеті та на пленарних стадіях, і можуть прискорити процедуру.
Експерти Schengen White List Project прогнозують, що пленарне голосування щодо парламентської точки зору по пропозиції Комісії щодо Західнобалканських країн пройде в жовтні (під час сесій 7-8 або 19-22 жовтня) або в листопаді (11-12 або 23-26 листопада) 2009 року.
Після парламентського голосування, Рада правосуддя та внутрішніх справ (JHA), яка складається з міністрів юстиції і внутрішніх справ ЄС, може офіційно проголосувати по запропонованій поправці. Як правило, Рада JHA збирається шість разів на рік. Її зустрічі під час шведського президентства в другій половині 2009 уже намічені на 21/22 вересня, 23 жовтня і 30 листопада/1 грудня. Залежно від того, коли Європейський парламент оголосить свою точку зору, Рада зможе проголосувати в жовтні або листопаді/грудні. Рада буде голосувати кваліфікованою більшістю, а це означає, що пропозиція повинна зібрати 228 з 309 голосів (Великобританія та Ірландія не голосуватимуть). [3]
Після голосування Ради поправку буде опубліковано в Офіційному Журналі Європейського Союзу, а це займає приблизно три тижні, але у разі потреби процедура може бути прискорена.
Більшість юридичних актів набуває чинності на 20-ий день після дати їх публікації в Офіційному Журналі. Дата, коли доповнена Постанова Ради № 539/2001 стає застосованою на практиці, може, однак, відрізнятися від дати набрання нею чинності де-юре.
Посилання
[1] Процес прийняття рішень визначений у Договорі про ЄС. У цьому випадку використовуються відповідні статті 62 (2) (b) (i) і 67 (3). Див. Консолідовану версію Договору про Європейський Союз та Договору про заснування Європейської Спільноти.
[2] Кожна держава-член має від 3 до 29 голосів у Раді ЄС. Кількість голосів приблизно відповідає кількості населення, але перевага йде на користь менших держав. Зазвичай, існує загальна кількість із 345 голосів, і прийняття пропозиції вимагає 255 голосів. Однак, у випадку поправок до постанови Ради № 539/2001, Ірландія (7 голосів) і Великобританія (29 голосів) не голосують. Ці дві країни вирішили зберегти важелі контролю своїх кордонів, отже вони не є частиною Шенгенської зони. Таким чином, кваліфікована більшість, що голосує за запропоновану поправку до постанови Ради №539/2001, для її прийняття повинна становити 228 з 309 голосів. 228 голосів повинні бути принаймні від 12 держав-членів, і будь-яка держава-член може також запросити перевірку того, що кваліфікована більшість представляє принаймні 62% усього населення ЄС без Ірландії та Великобританії.
[3] Існує 25 країн Шенгенської зони. Сюди входять усі держави-члени ЄС крім Кіпру, Болгарії, Ірландії, Румунії та Великобританії; плюс Ісландія, Норвегія та Швейцарія. Кіпр, Болгарія та Румунія приєднаються, як тільки вони повністю задовольнятимуть Шенгенські критерії. Ліхтенштейн, як очікується, також має приєднатися до угоди. Ірландія й Великобританія вирішили зберегти важелі контролю своїх кордонів і тому вони не є частиною Шенгенської зони; але вони беруть участь в інших Шенгенських заходах, таких як поліцейське і судове співробітництво в кримінальних справах.
