Кордон з людським обличчям. Рекомендації

Польсько-український колективний аналіз основних проблем, що стоять на перешкоді створення між Польщею та Україною “кордону з людським обличчям” – кордону, який перетинати зручно і швидко.

Аналіз стосується загальних питань, пов’язаних з функціонуванням кордону, митного та прикордонного контролю, новацій і експериментів на кордоні, а також функціонування сполучення між країнами та пунктів пропуску залежно від типу пересування – автомобільного, залізничного, пішохідного та велосипедного.

Читати “Кордон з людським обличчям. Рекомендації” (PDF)

Також публікацію можна прочитати польською мовою.

Автори

Україна: Катерина Кульчицька, Руслан Мініч, Ірина Сушко

Польща: Александр Вйонцек, Якуб Логінов, Марек Пожицькі

Публікацію створено у рамках польсько-українського проекту “Кордон з людським обличчям”, який спільно реалізують Інститут Свободи (Варшава) та “Європа без бар’єрів” (Київ), і який співфінансується Польсько-Американським Фондом Свободи в рамках програми RITA – «Зміни в регіоні», яку реалізує Фонд «Освіта для демократії».

Читайте також: Меморандум ініціативи “Кордон з людським обличчям”

ГОЛОВНІ ТЕЗИ

Автомобільні пункти, інновації, пропозиції

Наявна мережа автомобільних, пішохідних та залізничних пунктів пропуску не відповідає актуальним потребам подорожуючих, що спричиняє понаднормові черги в одних пунктах пропуску та низьку завантаженість в інших.

Зважаючи на те, що саме українські громадяни складають абсолютну більшість осіб, які перетинають кордон, виділення коштів на відкриття нових пунктів пропуску має стати пріоритетним завданням для українського Уряду.

Для цього Україні варто розробити стратегію розбудови прикордонної інфраструктури. Для збільшення комфортності перетину українсько-польського кордону подорожуючими, зменшення черг перед пунктами пропуску, наближення мережі пропускних пунктів до стандартів Євросоюзу, а також поліпшення екологічної ситуації і сприяння розвитку туризму, необхідним є:

• Відкриття нових пунктів пропуску для автомобільного, пішохідного, велосипедного та залізничного сполучення на відстані 20-40 кілометрів вздовж кордону.

• Реконструкція існуючих автомобільних пунктів пропуску з метою запровадження в них пішохідного та велосипедного руху, а також процедури спільного прикордонно-митного контролю. •

 Ремонт доріг до окремих пунктів пропуску.

• Перегляд кількості персоналу прикордонних та митних служб України та Республіки Польща, які задіяні до контролю осіб і транспортних засобів з метою збільшення фактичної середньодобової пропускної спроможності окремих пунктів пропуску,

• Впровадження експериментів, нових підходів та електронних сервісів на кордоні. Окрім того, більш активна автоматизація всіх процесів дозволить посилити безпеку та зменшити корупційні ризики, а також підвищити зручність та комфорт перетину кордону.

Залізниця, як спосіб перетину кордону між Польщею та Україною

• Після десятиліть регресу, починаючи з кінця 2016 року, нові маршрути української залізниці змінили динаміку пасажирських залізничних перевезень між Польщею та Україною. Проте значне поліпшення ситуації обмежується лише найважливішим транспортним коридором Перемишль-Львів.

• У ситуації обмежених ресурсів і конкуренції з боку дешевих авіаперевізників варто зосередити увагу на подальшому поліпшенні маршруту Перемишль-Львів, котрий з’єднує найбільші та найтісніше пов’язані між собою центри, розташовані по обидва боки кордону. Бажано, щоб поїзди їздили на цьому маршруті кожні 1-2 години, з частковим використанням рейкових автобусів.

• Обов’язкові також деякі організаційні та інфраструктурні зміни на лінії Перемишль-Львів, включаючи залізничну станцію Перемишль-Головний задля підвищення рівня комфорту пасажирів та зменшення кількості затримок. Принаймні деякі з цих змін можуть бути реалізовані швидко і з відносно невеликими витратами.

• У довгостроковій перспективі доцільно провести до Львова рейки з «європейською» шириною 1435 мм, що полегшить відкриття маршрутів до Львова перевізникам з ЄС без зміни колісних пар на кордоні, а також будівництво залізничного маршруту, що дозволить швидкі подорожі Варшава – Люблін – Львів. Однак це інвестиції, які вимагають значних витрат.

• Меншим пріоритетом на даний момент має бути розвиток маршрутів на інших пунктах перетину кордонів, які з’єднують менші та менш пов’язані центри з обох сторін. Виняток становлять лінії 102 і 108, що з’єднують Перемишль з Ніжанковичами, Хировом та Устриками-Долішними, які можуть стати важливим маршрутом завдяки туристичній цінності регіону, до якого він веде, а також як заміна маршруту між Львовом і Перемишлем на випадок надзвичайних ситуацій.

Піші переходи кордону

• В більшості країн світу перетин кордону пішки є дозволеною та очевидною практикою. У Польщі та Україні було по-іншому через історичне минуле, від якого ми намагаємось відійти,

• прикордонні пункти пропуску мають не тільки локальне значення, але часто використовуються для перетину кордону під час довгих поїздок з використанням різних транспортних засобів,

• нові форми мобільності набувають все більшого значення. Наприклад, можна під’їхати до кордону за кермом орендованого автомобіля або велосипеда чи за допомогою мобільних транспортних засобів, таких як скейтборди чи скутери. Ці нові тенденції не були враховані під час проектування прикордонних переходів,

• необхідно більше зосередитися на вирішенні проблеми дрібної контрабанди,

• необхідні зміни на туристичних прикордонних переходах, варто зробити ставку на менші та дешевші переходи в привабливих регіонах, відкриті сезонно, але довше, ніж кільканадцять днів на рік.

Велосипедний рух


• динамічний розвиток велосипедного руху як засобу комунікації і туризму, а також необхідної для нього інфраструктури, спостерігається в більшості європейських країн.


• інакше виглядає ситуація на польсько-українському кордоні, котрий попри збільшення потреб і потенціалу велосипедного руху, є для нього постійно зростаючим бар’єром. Після майже 30 років з моменту розпаду СРСР, на кордоні з Україною, велосипедисти можуть вибрати тільки один пункт пропуску в Медиці, другий у Долгобичуві існував лише кілька років. Переїзд через автомобільні пункти пропуску не є надійним, а умови для перетину кордону з велосипедом в поїздах, не являють собою привабливу пропозицію.


• кількість прикордонних переходів невелика, а відстані між ними великі. Велосипедисти, як і інші користувачі прикордонних переходів, не очікують великих терміналів з повноцінним обслуговуванням, лише невеликих об’єктів, що дозволяють швидко перетинати кордон і далі рухатися в обраному напрямку.


• велосипеди, прикладом Німеччини чи Австрії, повинні бути елементом економічного розвитку, зокрема, регіонів, розташованих за межами основних турисчних маршрутів, та сприяти створенню нових робочих місць у сфері обслуговування туристів і протидії економічній міграції.

01030 Київ, Україна
Вул. Пирогова, 10Г
т./факс +38 (044)2386843, 2308376
office.europewb@gmail.com

Сайт створено в рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA). Відповідальність за зміст сайту несе ГО «Європа без бар’єрів».

(С) 2016-2017 ГО «Європа без бар’єрів». Усі права захищено
Flag Counter