Механізми діалогу з владою в контексті управління кордонами та транскордонної співпраці

Україна вже понад 10 років впроваджує концепцію інтегрованого управління кордонами (ІУК), яку розробили в Європейському Союзі, аби максимально ефективно використовувати ресурси та взаємодіяти на міждержавному та міжвідомчому рівні.

Управління кордоном – складний процес, який охоплює різні сфери, і до якого залучені усі гілки та рівні влади, так само як і позавладні гравці – бізнес, медіа, громадські організації.

До прикладу, в Україні Держмитслужба здійснює митний контроль і будує та утримує автомобільні пункти пропуску, Державна прикордонна служба – здійснює прикордонний контроль і охороняє кордон, Міністерство інфраструктури відповідає за залізничні, річкові, морські та повітряні пункти пропуску, Укравтодор відповідає за дороги до пунктів пропуску і прибирання сміття на узбіччях, обласні державні адміністрації, обласні влади та влада громад створюють запит на відкриття нових пунктів пропуску, сприяють контактам між людьми тощо, поліція допомагає прикордонникам регулювати черги.

Як усі ці дуже різні гравці комунікують між собою та координують спільні дії? Про це говорили на організованій аналітичним центром “Європа без бар’єрів” дискусії “Механізми діалогу з владою в контексті управління кордонами та транскордонної співпраці”, яка відбулася 25 березня 2021 року.

Ключові проблеми

На спільну думку учаників. недостатня координація діяльності та комунікація між учасниками процесів управління кордонами є ключовою проблемою.

Зокрема, є проблема довіри між громадянами і владою. Громадяни загалом не завжди довіряють владі, і органи влади також не завжди довіряють громадянам, оскільки кордон – це питання безпеки, і представники влади не завжди охоче йдуть на контакт у цих питаннях.

Є проблема комунікації між різними відомствами та координації дій між ними, особливо внаслідок зміни сфер повноважень після реформування. Наприклад, досі спростерігаються проблеми з переданням повноважень від фіскальної служби до митної після реорганізації та поділу Державної фіскальної служби на податкову та митну.

Також змінилися повноваження місцевої влади внаслідок адміністративно-територіальної реформи, і це впливає на можливість партнерства з закордонними партнерами. Тому важливо донести закордонним партнерам інформацію про повноваження громад і районних рад.

Пандемія перешкодила багатьом форматам міжвідомчої і міжнародної співпраці. Так, у 2020 році не було проведено засідань українсько-польської Міжурядової координаційної ради та жодної із комісій, які діють у рамках цієї ради. Також громадські організації та місцева влада стикнулася з проблемою неможливості сформувати нові партнерства, не маючи можливості фізично перетинати кордон.

Також принаймні в одному регіоні місцевій владі не вдалося домовитися з прикордонною та митною службами про можливість першочергового перетину кордону для організацій, що займаються транскордонною співпрацею, на зразок того, як це відбувається з офіційними делегаціями.

Позитивні практики та рекомендації

Проблему недовіри до влади можна долати, залучаючи громадські організації, які можуть бути ефективними посередниками у донесенні до влади суспільного запиту.

Місцева влада у прикордонних областях доволі ефективно співпрацює з владою регіонів у сусідніх країнах. Відбувається співпраця у рамках роботи над макрорегіональною стратегією карпатського єврорегіону.

Місцеві адміністрації, громади та громадські організації суттєво залучені до програм співпраці Польща-Білорусь-Україна, Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна, Румунія-Україна.

Важливою є інституціоналізація участі громадськості в процесах управління. Це можуть бути координаційні громадькі ради, які можуть допомагати органам місевої влади та місцевого самоврядування.

Учасники обговорення:

Галина Литвин, Асоціація органів місцевого самоврядування “Єврорегіон Карпати – Україна

Богдан Проць, ГО Дунайсько-Карпатська програма (Львів)

Надія Бурейко, ГО Квадрівіум (Чернівці)

Дмитро Якимець, ГО Західно-Український ресурсний центр (Львів)

Олександр Білак, Начальник управління єврорегіональної співпраці Закарпатської ОДА

Ольга Табака, Начальник відділу транскордонного співробітництва Львівської ОДА

Андрій Тодощук, Національний університет “Львівська політехніка”

Левко Прокіпчук, колишній голова Львівської митниці

Ірина Сушко, виконавчий директор, “Європа без бар’єрів”

Павло Кравчук, аналітик, “Європа без бар’єрів”

Публікацію підготовлено у рамках проєкту “Посилення діалогу з питань управління кордонами між громадськістю та органами влади”, який здійснюється за підтримки Європейського союзу та Міжнародного Фонду “Відродження” в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження” та Європейського Союзу.

Більше про проблеми та шляхи рішень для західного кордону України:

“Дорожня карта рішень для шенгенського кордону України”

«Кордон 777. Сучасні проблеми Шенгенського кордону України»

01030 Київ, Україна
Вул. Пирогова, 10Г
т./факс +38 (044)2386843, 2308376
office.europewb@gmail.com

Сайт створено в рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA). Відповідальність за зміст сайту несе ГО «Європа без бар’єрів». (С) 2009-2020 ГО «Європа без бар’єрів». Усі права захищено
Flag Counter
Показати
Сховати