Права людини на кордоні України та ЄС

Державний кордон – це особливий простір, де органи влади та контролю мають розширені повноваження, а громадяни – більше обов’язків, і, відповідно, менше свобод.

Часто в цьому просторі міркуваннями та вимогами безпеки зловживають, що призводить до порушень прав людини, особливо вразливих категорій, таких як шукачі притулку, жінки, трудові мігранти.

Про те, з якими проблемами стикаються мандрівники на кордонах, як порушують їхні права, і як цьому запобігти, говорили учасники дискусії “Права людини на кордоні: пандемія, міграція і подорожі”, організованої ГО “Європа без бар’єрів”.

Доступ до підтримки

Однією з проблем, з якими стикаються мандрівники на кордоні, є незнання того, куди можна звернутися у разі, якщо їхні права порушено.

Українські Державна прикордонна та митна служби розміщують у пунктах пропуску інформацію про гарячі лінії, куди можна звернутися з приводу порушень. Також вони готові розмістити на території пунктів пропуску стенди з інформацією для мандрівників про контакти та алгоритм дій уразі порушень їхніх прав, проте лише за умови, що такі інформаційні стенди або посібники будуть уніфіковані для всіх пунктів пропуску і запропоновані через офіційне звернення.

Логічним для громадян України виглядає звертатися до консульської служби, якщо сталося порушення прав на кордоні іншої держави. Однак на практиці це не гарантує надання допомоги, оскільки спроможності консулів обмежені. Наприклад, в останні два роки на кордонах ЄС фіксувалося від 56 до 70 тисяч на рік відмов у в’їзді громадянам України.

У разі відмови на практиці найефективніше виглядає звертатися до приймаючої сторони – університету, туристичної компанії, родичів чи друзів тощо. Також юристи не рекомендують поводитися агресивно чи ображати представників служб контролю на кордоні.

Доступ до притулку (захисту)

Суттєвою для України є проблема доступу іноземців до процедури звернення по захист на кордоні.

Протягом останніх 5 років у цій сфері відбувся значний прогрес. Було затверджено “Порядок дій посадових осіб, органів і підрозділів охорони кордону у разі звернення іноземця або осіб без громадянства із заявами про визнання біженцями, або особами, які потребують додаткового захисту, а також порядок подальшої взаємодії з територіальними органами ДМС”, який визначає алгоритм взаємодії між Державною прикордонною та Державною міграційною службами.

У рамках чинного законодавства, якщо іноземець на кордоні повідомляє про намір просити про захист в Україні, і він чи вона має легальні підстави для в’їзду, прикордонники просто повідомляють йому/їй про розташування найближчого відділення ДМС. Якщо підстав для в’їзду немає, прикордонники доставляють іноземця до відділення ДМС і передає “за актом”.

Цей механізм працює. За 8 місяців 2021 року 65 осіб отримали доступ до процедури захисту на кордоні, а всього в Україні зверталися по захист 722 особи.

Однак правозахисники засвідчують, що на практиці не завжди іноземці можуть отримати доступ до процедури на кордоні, і отримують відмову у в’їзді. Тому необхідний механізм, який би призупиняв дію відмови у в’їзді в разі оскарження.

Зокрема, вимога створити такий механізм міститься у рішенні Європейського суду з прав людини щодо групи справ “Кебе та інші проти України”. Детально цю проблематику описану в розробленій правзахисною орагнізацією інфографіці.

Учасники обговорення:

Ірина Сушко, виконавчий директор, “Європа без бар’єрів”

Павло Кравчук, аналітик, “Європа без бар’єрів”

Галина Щіпанська, Заступник начальника відділу організації контролю за переміщенням громадян та міжнародних поштових і експрес- відправлень управління організації митного контролю Департаменту організації митного контролю та оформлення Державної митної служби

Юрій Лисюк, Генерал-майор, начальник Управління прикордонного контролю Департаменту охорони державного кордону Державної прикордонної служби

Петро Синявський, Директор Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України

Вадим П’янковський, Заступник начальника відділу запобігання і протидії дискримінації та гендерної рівності Департаменту моніторингу рівних прав і свобод Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Ольга Поєдинок, юристка, секретар Громадської ради при Державній міграційній службі

Світлана Бутенко, старша юристка з питань стратегічного судочинства БФ “Право на захист”

Олександра Слободян, Експертка з питань міграції, аналітичний центр CEDOS

Олег Борисов, експерт з питань трудової міграції, Профспілка будівельників України

Публікацію підготовлено у рамках проєкту “Посилення діалогу з питань управління кордонами між громадськістю та органами влади”, який здійснюється за підтримки Європейського союзу та Міжнародного Фонду “Відродження” в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження” та Європейського Союзу.

Більше про проблеми та шляхи рішень для західного кордону України:

“Дорожня карта рішень для шенгенського кордону України”

«Кордон 777. Сучасні проблеми Шенгенського кордону України»

01030 Київ, Україна
Вул. Пирогова, 10Г
т./факс +38 (044)2386843, 2308376
office.europewb@gmail.com

Сайт створено в рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA). Відповідальність за зміст сайту несе ГО «Європа без бар’єрів». (С) 2009-2020 ГО «Європа без бар’єрів». Усі права захищено
Flag Counter
Показати
Сховати